Мое творчество о Боге

Ось і грудень вже на дворі
На землі біліє сніг.
Свято йде до тебе в гості
П’ятдесят вже другий рік.

І вже трошки ти прожила,
А душею молода.
Бо недавно ти змінилась -
В серце прийняла Христа.

Не моя це заслуга,
Це не я заслужив.
Не моя це заслуга,
Боже, хто я такий?

Щоби я себе славив?
Я не буду грішить.
Я є смертна людина,
Я – простий чоловік.

Сьогодні мені важко,
На серці журба.
До мене прилетіла,
Вісточка сумна. 

Бо зустрів я Васю…
Погані діла…
І говорить Вася…
«Марії нема»

Я недавно лиш зрозумів,
Як прожити нам в світі треба.
Щоб спастися, не мати гріхів,
Заслужити на вічність – Небо.

Нам покаятись треба тут,
Поки ми ще живем на світі.
Треба вірити у Христа,
Треба Бога й людей любити.

Шістнадцять років, як на папері,
Ми з'єднались  у сім'ї.
А з них лише тільки чотири,
Як ми з'єднались у Христі.

А все, що було,  все вже минуло,
І не жалкуємо за тим,.
А ми жаліємо, що так мало,
Живемо разом із Христом.

Це сотий вірш,
Який я напишу.
Це сотий вірш,
Від Бога і про Бога,

Де я сказав,
Вже сто разів, прости
І сто разів,
Віддав хвалу вже Богу.