Мое творчество о Боге

Мені сьогодні сорок п’ять,
Багато це чи мало?
І, як же хочеться спитать:
Життя ще не пропало?

Так, не пропало, точно ні.
Сьогодні  твердо знаю,
Тому, що років скоро три,
Я відповідь в Христі шукаю.

Ось і свято  в моїм  календарі,
Я ще на один рік постарів.
Сорок шість років мені
І ніхто не знає скільки гріхів?

Прогорну цілий рік в голові,
Пригадаю я пройдені дні,
Як багато було помилок,
Поганих вчинків і злих думок.

Пливуть хвилини…
Минають дні…
Проходять роки…
А ми у плоті,
А ми у плоті,
Своїй земній.

Вже дев’ятнадцять
Минуло років –
Багато днів…
Як ми зустрілись
З тобою, жінко,
Там, на війні.

Я признаюся вам чесно,
До Христа прийшов недавно.
Знав, що Бог у світі є,
Бо навчили так батьки.

Рідко в церкву я ходив,
Там, як всі свічки палив.
Католики – батьки мої,
Були всі ще до війни.

Я є поет  і  я складаю вірші,
Мені не треба людської похвали.
В своїх віршах я Бога прославляю,
Йому Одному  дякую за все.

Я є поет, таким  себе вважаю
І лепту Богу, я несу свою.
І як умію, так я і складаю,
Я не рукою – серцем я пишу.

Я видел смерть, она была со мною
И сколько раз ее я побеждал,
Ведь это Бог, невидимой рукою,
Меня для жизни от нее оберегал.

Я видел смерть, она была со мною,
Она за мной ходила по пятам,
Но я не знал, тогда про планы Божьи
И я не знал, что все в Божьих руках.