Мое творчество о Боге

Прийде час і всі народи, племена, коліна
Перед Господом Святим стануть на коліна.
Бо буде суд, і за діла наші спитає нас Творець наш,
Він все давав, щоб ми тут жили, земля давала їжу, сили.

В Його руках все і всі були,
А нам свободу дав, бо є люди,
По образу Його і по подобі ми з Ним єдині,
А по ділам і совісті?
 

Хтось пам'ятає заповіт
Що сам Сірко колись давав.
Пройшло багато дуже літ...
Нема того хто заповів.

Лишились дочки і сини,
Живе ще український рід.
А дуже хочеться мені
Щоб знали Божий Заповіт.

 

Сам не знаю чому, так тривожно на серці.
Хтось мій спокій краде і неспокій дає.
Так весь світ вже живе і прогнози погані:
Вірус ходить по світу, страху всім наганяє.

Люди в масках вже сплять... а вже скільки хворіло,
Ціни в гору ростуть, ще й інфляція з'їла.
А зима? Наробила біди: морози і сніги.
А що ще буде не знаєм.
 

Проходит суббота...
Недели конец.
Так и лето прошло...
У евреев был Новый год.

А мы перепутали дни недели.
Новый год у нас в январе.
Поменяли мы все как хотели.
Господи, подожди.
 

Вечер наступает,
Ночь впереди…
Надеемся на утро.

Должно оно прийти,
Так было всегда,
Мы к этому привыкли.

Два дні до осені,
Літу кінець…
А що ми встигли?
Рисочку підведем.

Як ми трудилися?
Який урожай?
А чи ми самі
Духовно виросли?