Мое творчество о Боге

І ось, зима вже  на дворі,
О, як пролітають дні.
Вже грудень прийшов у гості,
Знов свято в твоїм житті.

Тобі вже не мало років,
А ти молода в Христі.
Моя бойова подруга,
Провірена ще на війні.

Секунда у вічності, у вселеній пилинка,
Пів сотні віршів – це маленька краплинка.
Бо перед Богом, я, завжди в боргу,
Бо не в змозі віддати борги я Йому.

Одного разу в електропотязі,
Що рухався зі Львова.
Було багато там людей
І серед них – військовий.

Військовий, що завжди читав –
Газети і журнали.
І в цю хвилину він тримав –
Журнал «Знання – це сила.»

Хто як вміє, так Бога прославляє,
А я вірші складаю,
А я пісні співаю,
...Я так Його люблю.

В своїх віршах я хочу,
Одному Богу хочу,
За все, що дав для мене,
Віддячити Йому.

Послухай синку, батька твого.
Хочу я дещо сказать тобі,
В цей день прекрасний, день чудовий,
П'ятнадцять років уже тобі.

П'ятнадцять років –  вік не маленький,
Повинен знати свої гріхи,
Прошу, мій синку, прошу покайся
І помилок цих не повтори.

Господи милий, Господи любий
Знаю, що чуєш Ти радість мою.
Знаю, як завжди, Ти нас приголубиш,
Прийми подяку, прийми хвалу.

Життя не вистачить, знаю мені,
За все віддячити Боже Тобі.
Але сьогодні, саме в цей день,
Хочеться більше співати пісень.