12. И увидел я мертвых, малых и великих, стоящих пред Богом, и книги раскрыты были, и иная книга раскрыта, которая есть книга жизни; и судимы были мертвые по написанному в книгах, сообразно с делами своими.

(Откровение Иоанна 20:12)

  Одного разу в електропотязі,
  Що рухався зі Львова.
  Було багато там людей
  І серед них – військовий.
 
  Військовий, що завжди читав –
  Газети і журнали.
  І в цю хвилину він тримав –
  Журнал «Знання – це сила.»
 
  Цивільний, що збоку стояв,
  Військовому таке сказав:
      «Що дуже любите читати?
       Напевно хочете все знати?»

  «Так, дуже люблю я читати,
                Хочеться  про все узнати.»
   А цивільний сказав таке:
               «Так, Ви читаєте не те!»
 
   І з свого портфелю достає –
   Маленьку чорну книжку:
 «Ось тут мій, друже, є усе,
               А книжки інші то — пусте.»
  І зрозумієте тоді,
  Коли почнете читать її…»

   А на дворі був час тяжкий,
   Безбожник правив світом цим.
   І каже, що Бога нема…
   І не дійшли до військового слова.

   Два місяці книжку тримав,
   Але нічого не читав.
   І вже протерлись сторінки,
   Не з Богом були там думки.

   Зі стидом книжку він віддав,
   Зустрівшись знову в потязі.
   Так одного разу відкинув Біблію,
   Я в своїм житті.

        05.11.2002 р  Автор Сотник Степан

• 1
• 2
• 3
• 4
• 5