читать мою поэму "О, сестри, сестри (1 Петра 3:1-5)" в книжном формате

О, сестри, сестри
(1 Петра 3:1-5)

Мои поэмы о Боге

О, сестри, сестри

 

1  Также и вы, жены, повинуйтесь своим мужьям, чтобы те из них, которые не покоряются слову, житием жен своих без слова приобретаемы были,
2  когда увидят ваше чистое, богобоязненное житие.
3  Да будет украшением вашим не внешнее плетение волос, не золотые уборы или нарядность в одежде,
4  но сокровенный сердца человек в нетленной красоте кроткого и молчаливого духа, что драгоценно пред Богом.
5  Так некогда и святые жены, уповавшие на Бога,
украшали себя, повинуясь своим мужьям.

(Первое послание апостола Петра 3:1-5)
 

Мои поэмы о Боге

О, сестри, сестри

(1 Петра 3:1-5)

Критика

О, сестри, сестри горе вам,
Мої сестрички дорогії.
Бо ви себе так ведете,
Як ви не сестри, а чужії.

Один ваш вид чомусь такий,
Є не привітний і чудний.
І скільки гордості, і пихи,
І все це є, в вас на обличчі.

А привітатись із сестрою?
Ви дивитеся, із якою.
Оця у мене є найкраща,
Я поцілую разів п’ять аж.
 

Мои поэмы о Боге

О, сестри, сестри

(1 Петра 3:1-5)

Я розштовхаю всіх сестер,
Щоб поцілувать її найперш.
Цю поцілую разів два,
Хай рада буде й тим вона.

А цю я тільки обніму,
Скажу, що хвора, ще заражу.
До тої, стану я спиною,
До неї я й не заговорю.

Бо років п’ять, пройшло тепер,
Вона сказала щось не те.
І цій провину пам’ятаю,
Її я теж, не привітаю.
 

Мои поэмы о Боге

О, сестри, сестри

(1 Петра 3:1-5)

О, сестри, сестри, ви жінки
І в кого є чоловіки.
А ви до себе придивіться,
А як ви ставитесь до них?

Вам їх потрібно поважати,
Любити і не понижати.
А не кричати вам на них,
Та ще й при людях, при чужих.

А ви сестрички-матері,
А ви, як мачухи, чужі.
Бо мало є у вас любові,
Терпіння, до дитини свої.
 

Мои поэмы о Боге

О, сестри, сестри

(1 Петра 3:1-5)

І ви уже чомусь забули,
Що й ви дітьми раніше були.
Чи може й вас батьки так били
І вас поганого навчили?

О, сестри, ви мені простіть,
Що я сказав багато слів.
Можливо, всім не до вподоби,
Але так вийшло, що поробиш.

Здалека видно чужий гріх,
А ви скажіть мені про мій.
Бо недоліки, які в нас є,
Справляти треба нам самим.
 

Мои поэмы о Боге

О, сестри, сестри

(1 Петра 3:1-5)

І ця людина є лиш мудра,
Що прислухається до них.
А Бог, для того час дає,
Щоб ми всі справитись змогли.

І Бог нам каже де є вихід,
І у молитві своїй, тихій.
Йому про все це розкажіть
І Він поможе, Він простить.

А до сестричок тих ви підійдіть,
Хай вам пробачать і ви простіть.
І стане легко на душі,
Усмішка буде на лиці.

Мои поэмы о Боге

О, сестри, сестри

(1 Петра 3:1-5)

І так ми переможем гріх,
І душі ми спасем свої.
Сьогодні треба це зробити,
Бо ми не знаєм скільки жити.

19. 12. 2004 р Автор Сотник Степан

Мои поэмы о Боге

О, сестри, сестри

(1 Петра 3:1-5)

 

поэму взято из сайта "Славлю Бога"

Критика

О, сестри, сестри горе вам,
Мої сестрички дорогії.
Бо ви себе так ведете,
Як ви не сестри, а чужії.

Один ваш вид чомусь такий,
Є не привітний і чудний.
І скільки гордості, і пихи,
І все це є, в вас на обличчі.

А привітатись із сестрою?
Ви дивитеся, із якою.
Оця у мене є найкраща,
Я поцілую разів п’ять аж.

Я розштовхаю всіх сестер,
Щоб поцілувать її найперш.
Цю поцілую разів два,
Хай рада буде й тим вона.

А цю я тільки обніму,
Скажу, що хвора, ще заражу.
До тої, стану я спиною,
До неї я й не заговорю.

Бо років п’ять, пройшло тепер,
Вона сказала щось не те.
І цій провину пам’ятаю,
Її я теж, не привітаю.

О, сестри, сестри, ви жінки
І в кого є чоловіки.
А ви до себе придивіться,
А як ви ставитесь до них?

Вам їх потрібно поважати,
Любити і не понижати.
А не кричати вам на них,
Та ще й при людях, при чужих.

А ви сестрички-матері,
А ви, як мачухи, чужі.
Бо мало є у вас любові,
Терпіння, до дитини свої.

І ви уже чомусь забули,
Що й ви дітьми раніше були.
Чи може й вас батьки так били
І вас поганого навчили?

О, сестри, ви мені простіть,
Що я сказав багато слів.
Можливо, всім не до вподоби,
Але так вийшло, що поробиш.

Здалека видно чужий гріх,
А ви скажіть мені про мій.
Бо недоліки, які в нас є,
Справляти треба нам самим.

І ця людина є лиш мудра,
Що прислухається до них.
А Бог, для того час дає,
Щоб ми всі справитись змогли.

І Бог нам каже де є вихід,
І у молитві своїй, тихій.
Йому про все це розкажіть
І Він поможе, Він простить.

А до сестричок тих ви підійдіть,
Хай вам пробачать і ви простіть.
І стане легко на душі,
Усмішка буде на лиці.

І так ми переможем гріх,
І душі ми спасем свої.
Сьогодні треба це зробити,
Бо ми не знаєм скільки жити.

19. 12. 2004 р Автор Сотник Степан

• 1
• 2
• 3
• 4
• 5