(Об'явлення Иоанна 2:4-5)

читать мою поэму "Дорогим сестричкам (Об'явлення 2:4-5)" в книжном формате

Дорогим сестричкам
(Об'явлення 2:4-5)

Мои поэмы о Боге

Дорогим сестричкам
 

4. Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов.
5. Отож, пам'ятай, звідки ти впав, і покайся, і вчинки давніші роби. Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і зрушу твого свічника з його місця, якщо не покаєшся.


(Об'явлення Иоанна 2:4-5)
 

Мои поэмы о Боге

Дорогим сестричкам

(Об'явлення 2:4-5)

З любов’ю звертаюсь до вас,
Мої дорогенькі сестрички,
У мене питання до вас:
- Чому ви такі непривітні?

Чому завжди траур у вас?
І лиця сумні без усмішки?
Невже стільки горя у вас,
І зовсім немає надії?

Я бачив вас в інші дні.
Ви там сіяли від щастя,
А зараз, що сталось, скажіть?
Невже прийшло лихо, нещастя?

Мои поэмы о Боге

Дорогим сестричкам

(Об'явлення 2:4-5)

Хто вашу радість украв?
Чому у вас траур постійно,
Коли ви у храм йдете,
Чи може вас хтось тут образив?

Невже треба бути сумним,
В цей день у Божому храмі?
Хто вас заставляє тут бути злим.
Дивитись такими очами.

Може дорогу, вам, кіт перебіг,
І ви в це, бідненькі повірили?
Чому стільки суму у вас?
Невже вам, так тяжко тут бути?
 

Дорогим сестричкам

(Об'явлення 2:4-5)

Для чого, скажіть, ви прийшли?
Невже радості зовсім немає?
Невже так тяжко в день цей святий?
Хто вас мучить сьогодні у храмі?

Може це і є ваші гріхи?
Може радість, вони вашу забрали?
Чому ви не прогонити їх?
Чи ви Господа ще не прийняли?

По одній ви всі є, як святі,
Хоч до рани вас всіх прикладай.
Ну, а разом як ті хитрі змії,
Як злі бджоли, як гніздо осине.
 

Мои поэмы о Боге

Дорогим сестричкам

(Об'явлення 2:4-5)

Невже так тяжко вам прийнять Христа?
Ви ж роками ходите в церкву!
А для чого? Щоб когось обсудить?
Похвалитись своєю одежею?

Хіба в цьому спасіння і є?
Хіба прикраси, ваші, Господь від вас хоче?
Невже треба ще тут нагрішить,
Може поглядом, а може словом?

Сестри, сестри я вас не суджу!
Бо все видно, як на долоні,
По плодах про людей говоріть.
А плоди ці, похвали не достойні!
 

Мои поэмы о Боге

Дорогим сестричкам

(Об'явлення 2:4-5)

Невже так міцно, закрито вам,
Що не так мають жить християни!
Господь каже радійте завжди.
І не треба нам вже сумувати!

А коли є у нас ще гріхи,
То прийти у молитві до Бога.
І розкаятись вже нам за них.
Господь радістю нас нагородить.

А ця радість є неземна,
Незрозуміла людям із світу,
Бо Христос життя вічне дає,
Як же можна тому не радіти?

Дорогим сестричкам

(Об'явлення 2:4-5)

Господь віри і сили дасть,
Він поможе все, все подолати.
Але нам треба Його прийнять,
Тільки з Ним можемо всі ми радіти.

І ця радість є не в грошах,
Не в одежах, не в прикрасах, не в славі!
Не в машинах і домах дорогих,
А у вірі в Бога, що Він скоро прийде за нами.

І візьме нас у Вічний Дім
Де немає вже горя, ні смутку.
Де є повна Найбільша Любов,
Там є Рай!!!! Як тому не радіти?!

Мои поэмы о Боге

Дорогим сестричкам

(Об'явлення 2:4-5)

Сестри, прошу радійте ви тут,
Прийміть Господа у своє серце.
Він дасть радість, віри і сили,
Стане краще вам в світі жити.

Ще не пізно, покайтесь скоріш,
Перестаньте сумними ходити,
Очищайте свої серця
І усмішки будуть у вас на обличчі.

02. 02. 2013 р. Автор Сотник Степан

Мои поэмы о Боге

Дорогим сестричкам

(Об'явлення 2:4-5)

 

поэму взято из сайта "Славлю Бога"

 

 

 

 

З любов’ю звертаюсь до вас,
Мої дорогенькі сестрички,
У мене питання до вас:
- "Чому ви такі непривітні?

Чому завжди траур у вас?
І лиця сумні без усмішки?
Невже стільки горя у вас,
І зовсім немає надії?

Я бачив вас в інші дні.
Ви там сіяли від щастя,
А зараз, що сталось, скажіть?
Невже прийшло лихо, нещастя?

Хто вашу радість украв?
Чому у вас траур постійно,
Коли ви у храм йдете,
Чи може вас хтось тут образив?

Невже треба бути сумним,
В цей день у Божому храмі?
Хто вас заставляє тут бути злим.
Дивитись такими очами.

Може дорогу, вам, кіт перебіг,
І ви в це, бідненькі повірили?
Чому стільки суму у вас?
Невже вам, так тяжко тут бути?

Для чого, скажіть, ви прийшли?
Невже радості зовсім немає?
Невже так тяжко в день цей святий?
Хто вас мучить сьогодні у храмі?

Може це і є ваші гріхи?
Може радість, вони вашу забрали?
Чому ви не прогонити їх?
Чи ви Господа ще не прийняли?

По одній ви всі є, як святі,
Хоч до рани вас всіх прикладай.
Ну, а разом як ті хитрі змії,
Як злі бджоли, як гніздо осине.
 
Невже так тяжко вам прийнять Христа?
Ви ж роками ходите в церкву!
А для чого? Щоб когось обсудить?
Похвалитись своєю одежею?

Хіба в цьому спасіння і є?
Хіба прикраси, ваші, Господь від вас хоче?
Невже треба ще тут нагрішить,
Може поглядом, а може словом?

Сестри, сестри я вас не суджу!
Бо все видно, як на долоні,
По плодах про людей говоріть.
А плоди ці, похвали не достойні!
 
Невже так міцно, закрито вам,
Що не так мають жить християни!
Господь каже радійте завжди.
І не треба нам вже сумувати!

А коли є у нас ще гріхи,
То прийти у молитві до Бога.
І розкаятись вже нам за них.
Господь радістю нас нагородить.

А ця радість є неземна,
Незрозуміла людям із світу,
Бо Христос життя вічне дає,
Як же можна тому не радіти? 

Господь віри і сили дасть,
Він поможе все, все подолати.
Але нам треба Його прийнять,
Тільки з Ним можемо всі ми радіти.

І ця радість є не в грошах,
Не в одежах, не в прикрасах, не в славі!
Не в машинах і домах дорогих,
А у вірі в Бога, що Він скоро прийде за нами.

І візьме нас у Вічний Дім
Де немає вже горя, ні смутку.
Де є повна Найбільша Любов,
Там є Рай!!!! Як тому не радіти?!

Сестри, прошу радійте ви тут,
Прийміть Господа у своє серце.
Він дасть радість, віри і сили,
Стане краще вам в світі жити.

Ще не пізно, покайтесь скоріш,
Перестаньте сумними ходити,
Очищайте свої серця
І усмішки будуть у вас на обличчі."

02. 02. 2013 р.  Автор Сотник Степан

• 1
• 2
• 3
• 4
• 5