читать мой стих "Совість" в книжном формате

Совість

Мои стихи о Боге

Совість

Буває ваза гарна,
А вона пуста,
Так людина є красива,
А її душа..?

Справжня ваза тим є цінна,
Чим наповнена вона.
Так для Бога душа цінна,
А не зовнішня краса.

Мои стихи о Боге

Совість
 

Кожна ваза, тим і пахне,
Чим наповнена вона.
Яка совість у людини,
Отака й вона.

Совість - це і є ті двері,
Що закриті для біди,
А як що добро робити,
Відкриваються вони.

Мои стихи о Боге

Совість
 

Кажуть, треба совість мати,
Треба мати – а де взяти..?
Звідки візьметься вона,
Бо не було і нема.

З нею треба народитись,
Треба нам її вложить.
У серця, у наші душі,
Щоби з нею ми жили.
 

Мои стихи о Боге

Совість
 

Від батьків це все залежить,
Що посієш – те й пожнеш
Якщо сам не маєш совість,
Що в дитину ти вкладеш?

Як же можеш її вчити,
Коли ти є неук сам?
Якщо сам не вмієш жити,
Сам по вуха у гріхах.

Мои стихи о Боге

Совість
 

Така в неї совість буде,
Як научиш така й буде.
Рух великий – це життя,
Совість внутрішні гальма.

Це контроль на кожне слово,
На поступки, на думки.
Бо коли в людині совість -
Не робитиме біди.

Мои стихи о Боге

Совість
 

І подумать стидно буде,
Щоб погане щось зробить.
Чиста совість нас осудить,
Так погано поступить.

Совість – це суд над собою,
Чиста совість осудить.
Чиста совість гальма включить,
Від біди нас захистить.

Мои стихи о Боге

Совість
 

Дехто думає - не взнають
І не видно, й не почують.
Там обману, там змовчу я,
А! Якось воно і буде.

Так людей дурити зможем
І знайомих, і чужих.
Тільки Бога, знайте люди,
Нам не вдасться обхитрить.

Мои стихи о Боге

Совість
 

Бог на небі, а все знає
І вночі бачить як вдень.
І за нашу з вами совість,
Нас спитає в Судний День.

Ось тоді всім буде видно,
Яка совість в нас була.
Багатьом з нас буде стидно,
Що за совість в нас жила.

Мои стихи о Боге

Совість
 

Чиста совість – це є правда,
Чиста совість – це суддя.
Справжня совість жити з Богом,
Це є Істина Свята.

12.03.2006 р Автор Сотник Степан

Мои стихи о Боге

Совість
 

 

Стих взят из сайта: "Славлю Бога"

Мои стихи о Боге

 

 

Буває ваза гарна,
А вона пуста,
Так людина є красива,
А її душа..?

Справжня ваза тим є цінна,
Чим наповнена вона.
Так для Бога душа цінна,
А не зовнішня краса.

Кожна ваза, тим і пахне,
Чим наповнена вона.
Яка совість у людини,
Отака й вона.

Совість — це і є ті двері,
Що закриті для біди,
А як що добро робити,
Відкриваються вони.

Кажуть, треба совість мати,
Треба мати – а де взяти..?
Звідки візьметься вона,
Бо не було і нема.

З нею треба народитись,
Треба нам її вложить.
У серця, у наші душі,
Щоби з нею ми жили.

Від батьків це все залежить,
Що посієш – те й пожнеш
Якщо сам не маєш совість,
Що в дитину ти вкладеш?

Як же можеш її вчити,
Коли ти є неук сам?
Якщо сам не вмієш жити,
Сам по вуха у гріхах.

Така в неї совість буде,
Як научиш така й буде.
Рух великий – це життя,
Совість внутрішні гальма.

Це контроль на кожне слово,
На поступки, на думки.
Бо коли в людині совість -
Не робитиме біди.

І подумать стидно буде,
Щоб погане щось зробить.
Чиста совість нас осудить,
Так погано поступить.

Совість – це суд над собою,
Чиста совість осудить.
Чиста совість гальма включить,
Від біди нас захистить.

Дехто думає — не взнають
І не видно, й не почують.
Там обману, там змовчу я,
А! Якось воно і буде.

Так людей дурити зможем
І знайомих, і чужих.
Тільки Бога, знайте люди,
Нам не вдасться обхитрить.

Бог на небі, а все знає
І вночі бачить як вдень.
І за нашу з вами совість,
Нас спитає в Судний День.

Ось тоді всім буде видно,
Яка совість в нас була.
Багатьом з нас буде стидно,
Що за совість в нас жила.

Чиста совість – це є правда,
Чиста совість – це суддя.
Справжня совість жити з Богом,
Це є Істина Свята.

12.03.2006 р  Автор Сотник Степан

• 1
• 2
• 3
• 4
• 5