Гончар закінчив ліпить глину
І глечики поставив в пічку.
Жара зробила своє діло
І ми побачили картину.
 
Один із глечиків прекрасний,
Ну а другий – нікудишній.
Ось у майстерні стало тихо
І глечики заговорили.
 
Цей що красивий вихвалявся
І як почав себе сам славить.
Спочатку радість, потім, пиха,
Бо подививсь на свого друга.
 
Який був зовсім не красивий,
Недоліків було багато.
І цей красивий загордився,
І став принижувати брата:
 
«Ти є не гарний, ти – каліка
І ти нікому не потрібний.
А мене купить пан багатий,
Тебе не візьме навіть бідний».

  Ну а не гарний трохи схлипнув:
«Ну що поробиш, так вже сталось.
Так сам гончар схотів зробити,
А нарікати я не стану».
 
Їх ранком взяв гончар на ринок,
Красивий тріснув по дорозі.
А не красивого купили
І він ще й досі воду носить.

Ця притча є для нас корисна,
Господь гончар є, ми є глина.
І нам прийняти все потрібно,
На все, на все є воля Божа.

  29.12.2007 р    Автор Сотник Степан

• 1
• 2
• 3
• 4
• 5