Итак, не будьте нерассудительны, но познавайте, что есть воля Божия.

 (Послание к Ефесянам 5:17)

читать мою поэму "Є речі, що не від нас залежать (Ефес 5:17)" в книжном формате

Є речі, що не від нас залежать
(Ефес 5:17)

Мои поэмы о Боге

Є речі, що не від нас залежать
 

Итак, не будьте нерассудительны, но познавайте, что есть воля Божия.

(Ефес 5:17)
 

Мои поэмы о Боге

Є речі, що не від нас залежать

(Ефес 5:17)

Є речі, що не від нас залежать,
Є події, що не залежать від нас.
Є небо синє, є хмари білі,
Вода є мокра і вітер віє.

І ніч буває, і сонце гріє,
І все це є, і було ще до нас.
Багато чого у світі білім,
Змінить, добавить ми не зумієм.

Бо це не залежить зовсім від нас.
І ми є різні, один високий,
А цей є рижий, цей синьоокий.
Ми всі є різні вже від природи.

Мои поэмы о Боге

Є речі, що не від нас залежать

(Ефес 5:17)

А всі події, нас і природу,
Все пречудово створив Господь.
Високо в небі пташка літає,
А під водою рибки пливуть.

І на землі, і під землею хтось проживає,
Все пречудово по своїй волі створив Господь.
Брат чи сестричко, скажи, що сталось?
Чим ви не згідні з нашим Творцем?

Що ти маленький? Не синьоока?
Не те волосся? Не та є краса?
Може не маєш цього таланту?
Може країна твоя не та?

Мои поэмы о Боге

Є речі, що не від нас залежать

(Ефес 5:17)

Чомусь багато людей таких є,
В яких не так все, усе не те…
А цього треба… А це змінити,
А це не потрібно зовсім мені.

Дуже погано що й християни,
Нарікають часто так як і всі.
І чогось хочуть, і все їм мало,
І ведуть себе, як діти малі.

А все що хочуть, то все для тіла
І не шукають, що треба душі.
Тіло старіє, тіло загине
І поїдять його, геть черв’яки.

Мои поэмы о Боге

Є речі, що не від нас залежать

(Ефес 5:17)

А все, що для тіла: розкіш, прикраси,
Не зможуть нашого тіла спасти.
Тільки зашкодять, тільки завадять,
Поможуть вмерти нашій душі.

Бо нарікають вони на Бога,
Не задоволені своїм Творцем.
А хочуть «краще» по своїй волі,
А воля Божа не потрібна їм.

Браття і сестри, всі схаменіться
І не шукайте біди собі.
Як Бог захоче так воно й буде,
Не йдіть проти Бога, по волі своїй.

Мои поэмы о Боге

Є речі, що не від нас залежать

(Ефес 5:17)

А то, що ти хочеш, то Бог не хоче,
Бо ти часто хочеш, на гріх собі.
Йдеш проти Бога і на зло Богу
І буде горе, велике горе, тільки тобі.

Бог тебе любить і краще знає,
Що тобі треба у цьому житті.
Чи бути високим, чи бути рижим,
Бог сам рішає, бо Творець Він твій.

А ти прийми Його Святу Волю.
А є якісь вади, в тілі, в житті.
Ти повір, Бог. про це точно знає,
Він твій Творець, все в руках Його є.

Мои поэмы о Боге

Є речі, що не від нас залежать

(Ефес 5:17)

І проси, ти, у Нього терпіння,
Так, нелегко у світі, тут, жить.
Земне щастя тобі не потрібне,
А блаженство небесне, друже, проси.

Там у Небі ти будеш щасливим
І не буде ніяких проблем.
Радість вічна на тебе чекає,
Почекай, потерпи, тут, зараз, тепер.

А тепер друзі, про других скажу,
В світі людей є другий вид.
Людей цих видно іще здалеку,
По пихатих лицях які на них.

Мои поэмы о Боге

Є речі, що не від нас залежать

(Ефес 5:17)

Ой і горді вони із виду,
Раджу краще і не підходь.
Вони тебе і не побачать,
Бо ти не в полі зору у них.

Гордість їм закрила очі
І сліпими вони живуть.
На всіх дивляться з верху,
Бо є багато пихи у них.

Той є гордий - бо багатий,
Та красивіша є за всіх.
А той гордий, бо все знає,
А ця горда, не прощає.

Мои поэмы о Боге

Є речі, що не від нас залежать

(Ефес 5:17)

І смішні у них причини,
Що є горді над усіма.
Ну як діти, чесне слово,
Ну нема гордитись з чого.

Те багатство не спасає,
А чи від Бога його маєш?
Ну, а може через капітали,
Свою душу в вогні спалиш.

А краса твоя від Бога,
Не зароблена тобою.
Замість подяки за це Богу,
Ти гордишся красотою?

Мои поэмы о Боге

Є речі, що не від нас залежать

(Ефес 5:17)

А краса така як квітка,
Ранком була пишна – ніжна.
В обід зів’яне і загине,
На смітник її хтось кине.

А та гординя – не прощає,
Час даремно витрачає.
А захоче примиритись,
Час піде, може спізнитись.

Клоунада – чесне слово,
Люди не бояться Бога.
Думають тут вічно жити,
Всіх людей, себе дурити.
 

Мои поэмы о Боге

Є речі, що не від нас залежать

(Ефес 5:17)

Ставить з себе щось незвичне?
І на всіх зверху дивитись?
Бути на голову всіх вище,
Найбагатшим, красивішим.

Розумнішим і найбільшим
І най, най, найсвятішим.
А згадайте був такий,
Люцифером звався він.

Біля Бога першим був
І зазнавсь, і загордивсь.
Ну а потім захотів,
Більше слави й похвали.

Мои поэмы о Боге

Є речі, що не від нас залежать

(Ефес 5:17)

Що було далі… знають всі,
Опинився на землі.
Тут бунтує, спокушає,
Всім грішити помагає.

І збиває з толку всіх,
Гордість, зависть роздає.
Є багато ще гріхів,
А ці два є головні.

Друзі, не піймайтесь на крючок,
Не потрібний є цей крок.
В мене приклад другий є,
Нам за ним потрібно йти.
 

Мои поэмы о Боге

Є речі, що не від нас залежать

(Ефес 5:17)

Бо життям своїм простим,
Доказав, що Він Святий.
Жив на світі без гріха,
В Нього гордості нема.

Не завідував нікому,
Хоч жилось нелегко Йому.
Бо не мав домів – палаців,
Ні доларів, ні дукатів.

І не мав Він мерседеса,
Ні осла не мав – був тесля.
Але так життя прожив,
Що відомий і до тепер.

Мои поэмы о Боге

Є речі, що не від нас залежать

(Ефес 5:17)

Багатьом тоді поміг,
Накормив, оздоровив.
Навіть мертвих воскрешав
І за це грошей не брав.

Хто б прожити так зумів?
Я питаю у братів.
Може є серед сестер,
Ця, що так живе тепер?

Не гордиться і не заздрить,
І погане не говорить.
Чи є любов така у нас,
Щоб за грішників страждать?

Мои поэмы о Боге

Є речі, що не від нас залежать

(Ефес 5:17)

Він страждав, не проклинав,
Поганого не бажав.
Він сказав: «Ця чаша Моя,
Я прийму по волі Бога»

Він прийняв і Він помер,
Для нас прикладом тепер.
Нам у Нього треба вірить,
Він життя усім нам змінить.

Коли прийшов до своїх,
Дуже мало хто зрадів.
Пам’ятали ким Він був,
Не повірили ким став.

Мои поэмы о Боге

Є речі, що не від нас залежать

(Ефес 5:17)

Він сказав: «До Мене йди,
Коли трудно є тобі.
Я поможу, заспокою
І до себе всіх пригорну.

І гріхи ваші покажу,
І пробачу, не відкажу».
Він чекає, Він благає,
Крок за нами, час спливає.

Поки ти ще на землі,
Так зміни життя своє.
І на Бога подійся,
Бог є завжди, Бог є близько.

Мои поэмы о Боге

Є речі, що не від нас залежать

(Ефес 5:17)

І не потрібно нам гордитись,
Бо не маєм чим хвалитись.
Все, що маєш не твоє,
Богу дякуй ти за все.

І цінуй це все, що маєш,
А не маєш, той не злись.
Бо не треба тобі цього,
З цим покірно примирись.

А може тут і не получиш,
В Небі кращого заслужиш.
Тимчасове є земне,
В Небі краще і вічне все.

Мои поэмы о Боге

Є речі, що не від нас залежать

(Ефес 5:17)

Так що друже,
Ти подумай,
На дрібниці, на земне.
Не надійся, то пусте,

Потерпи
І Вічність буде.
А там краще все,
Бо Боже все.

23. 12. 2007 р Автор Сотник Степан

Мои поэмы о Боге

Є речі, що не від нас залежать

(Ефес 5:17)

 

поэму взято из сайта "Славлю Бога"

 

 

 

 

Є речі, що не від нас залежать,
Є події, що не залежать від нас.
Є небо синє, є хмари білі,
Вода є мокра і вітер віє.
 
І ніч буває, і сонце гріє,
І все це є, і було ще до нас.
Багато чого у світі білім,
Змінить, добавить ми не зумієм.
 
Бо це не залежить зовсім від нас.
І ми є різні, один високий,
А цей є рижий, цей синьоокий.
Ми всі є різні вже від природи.
 
А всі події, нас і природу,
Все пречудово створив Господь.
Високо в небі пташка літає,
А під водою рибки пливуть.
 
І на землі, і під землею хтось проживає,
Все пречудово по своїй волі створив Господь.
Брат чи сестричко, скажи, що сталось?
Чим ви не згідні з нашим Творцем?
 
Що ти маленький? Не синьоока?
Не те волосся? Не та є краса?
Може не маєш цього таланту?
Може країна твоя не та?
 
Чомусь багато людей таких є,
В яких не так все, усе не те…
А цього треба… А це змінити,
А це не потрібно зовсім мені.
 
Дуже погано що й християни,
Нарікають часто так як і всі.
І чогось хочуть, і все їм мало,
І ведуть себе, як діти малі.
 
А все що хочуть, то все для тіла
І не шукають, що треба душі.
Тіло старіє, тіло загине
І поїдять його, геть черв’яки.
 
А все, що для тіла: розкіш, прикраси,
Не зможуть нашого тіла спасти.
Тільки зашкодять, тільки завадять,
Поможуть вмерти нашій душі.
 
Бо нарікають вони на Бога,
Не задоволені своїм Творцем.
А хочуть «краще» по своїй волі,
А воля Божа не потрібна їм.
 
Браття і сестри, всі схаменіться
І не шукайте біди собі.
Як Бог захоче так воно й буде,
Не йдіть проти Бога, по волі своїй.
 
А то, що ти хочеш, то Бог не хоче,
Бо ти часто хочеш, на гріх собі.
Йдеш проти Бога і на зло Богу
І буде горе, велике горе, тільки тобі.
 
Бог тебе любить і краще знає,
Що тобі треба у цьому житті.
Чи бути високим, чи бути рижим,
Бог сам рішає, бо Творець Він твій.
 
А ти прийми Його Святу Волю.
А є якісь вади, в тілі, в житті.
Ти повір, Бог. про це точно знає,
Він твій Творець, все в руках Його є.
 
І проси, ти, у Нього терпіння,
Так, нелегко у світі, тут, жить.
Земне щастя тобі не потрібне,
А блаженство небесне, друже, проси.
 
Там у Небі ти будеш щасливим
І не буде ніяких проблем.
Радість вічна на тебе чекає,
Почекай, потерпи, тут, зараз, тепер.
 

А тепер друзі, про других скажу,
В світі людей є другий вид.
Людей цих видно іще здалеку,
По пихатих лицях які на них.
 
Ой і горді вони із виду,
Раджу краще і не підходь.
Вони тебе і не побачать,
Бо ти не в полі зору у них.
 
Гордість їм закрила очі
І сліпими вони живуть.
На всіх дивляться з верху,
Бо є багато пихи у них.
 
Той є гордий - бо багатий,
Та красивіша є за всіх.
А той гордий, бо все знає,
А ця горда, не прощає.
 
І смішні у них причини,
Що є горді над усіма.
Ну як діти, чесне слово,
Ну нема гордитись з чого.
 
Те багатство не спасає,
А чи від Бога його маєш?
Ну, а може через капітали,
Свою душу в вогні спалиш.
 
А краса твоя від Бога,
Не зароблена тобою.
Замість подяки за це Богу,
Ти гордишся красотою?
 
А краса така як квітка,
Ранком була пишна – ніжна.
В обід зів’яне і загине,
На смітник її хтось кине.
 
А та гординя – не прощає,
Час даремно витрачає.
А захоче примиритись,
Час піде, може спізнитись.
 
Клоунада – чесне слово,
Люди не бояться Бога.
Думають тут вічно жити,
Всіх людей, себе дурити.
 
Ставить з себе щось незвичне?
І на всіх зверху дивитись?
Бути на голову всіх вище,
Найбагатшим, красивішим.
 
Розумнішим і найбільшим
І най, най, найсвятішим.
А згадайте був такий,
Люцифером звався він.
 
Біля Бога першим був
І зазнавсь, і загордивсь.
Ну а потім захотів,
Більше слави й похвали.
 
Що було далі… знають всі,
Опинився на землі.
Тут бунтує, спокушає,
Всім грішити помагає.

І збиває з толку всіх,
Гордість, зависть роздає.
Є багато ще гріхів,
А ці два є головні.
 
Друзі, не піймайтесь на крючок,
Не потрібний є цей крок.
В мене приклад другий є,
Нам за ним потрібно йти.
 
Бо життям своїм простим,
Доказав, що Він Святий.
Жив на світі без гріха,
В Нього гордості нема.
 
Не завідував нікому,
Хоч жилось нелегко Йому.
Бо не мав домів – палаців,
Ні доларів, ні дукатів.
 
І не мав Він мерседеса,
Ні осла не мав – був тесля.
Але так життя прожив,
Що відомий і до тепер.
 
Багатьом тоді поміг,
Накормив, оздоровив.
Навіть мертвих воскрешав
І за це грошей не брав.
 
Хто б прожити так зумів?
Я питаю у братів.
Може є серед сестер,
Ця, що так живе тепер?
 
Не гордиться і не заздрить,
І погане не говорить.
Чи є любов така у нас,
Щоб за грішників страждать?
 
Він страждав, не проклинав,
Поганого не бажав.
Він сказав: «Ця чаша Моя,
Я прийму по волі Бога»
 
Він прийняв і Він помер,
Для нас прикладом тепер.
Нам у Нього треба вірить,
Він життя усім нам змінить.
 
Коли прийшов до своїх,
Дуже мало хто зрадів.
Пам’ятали ким Він був,
Не повірили ким став.
 
Він сказав: «До Мене йди,
Коли трудно є тобі.
Я поможу, заспокою
І до себе всіх пригорну.
    
І гріхи ваші покажу,
І пробачу, не відкажу».
Він чекає, Він благає,
Крок за нами, час спливає.
 
Поки ти ще на землі,
Так зміни життя своє.
І на Бога подійся,
Бог є завжди, Бог є близько.
 
І не потрібно нам гордитись,
Бо не маєм чим хвалитись.
Все, що маєш не твоє,
Богу дякуй ти за все.
 
І цінуй це все, що маєш,
А не маєш, той не злись.
Бо не треба тобі цього,
З цим покірно примирись.
 
А може тут і не получиш,
В Небі кращого заслужиш.
Тимчасове є земне,
В Небі краще і вічне все.
 
Так що друже,
Ти подумай,
На дрібниці, на земне.
Не надійся, то пусте,
 
Потерпи
І Вічність буде.
А там краще все,
Бо Боже все.
 
23. 12. 2007 р  Автор Сотник Степан

• 1
• 2
• 3
• 4
• 5