А може ти поганий учень,
Або вчив поганий вчитель.
Є лиш тільки дві причини,
Я так хочу розуміти.

А ти кажеш, що з дитинства,
А чого ж тебе навчили?
Що ти хвалиш день вчорашній,
Він не вернеться ніколи.

Бо сьогодні вже настало,
Гріхи нові наробили.
Без гріхів треба прожити,
А вчорашнім не хвалитись.

Гріх сьогодні прийти може,
А ми можем спокуситись.
Ну а завтра вже не буде,
В пеклі будемо горіти.

То, що вчора то — фундамент,
А сьогодні — будуй стіни.
І поставити їх треба,
І підняти аж до Неба.

Може завтра дах збудуєм…
Колись закінчиться будова.
А комісія прийде приймати
Компетентна і сувора.

Вона будову перевірить,
Від фундаменту до даху.
Всі недоліки побачить,
На всі вади нам покаже.

І побачим ми халупки,
Хижі добрі і палаци.
Бог давав усім нам часу,
Щоб могли ми будувати.

Буде видно хто був майстер,
Хто клав цеглу прямо й рівно.
І хто розчин економив,
Продавав його наліво.

Із хвилин година буде,
А з цеглиночок будинок.
Був в нас час, а де будинок?
Всім дана така можливість.

А хто час свій марнував,
І цеглиночок не клав,
Не піднялись його стіни
І немає й половини.

А цей дім побудував,
Подув вітер і дім впав.
Бо поганий був фундамент,
Був з піску, чи із саману.

Справжній дім стоїть на скелі,
І міцний він і веселий.
В нього рівні стіни й двері,
І там є радість в тій оселі.

Не боїться він морозів,
Ні вітрів, жари, вологи.
І не впаде він ніколи,
Бо на твердій стоїть основі.

Бо з граніту є фундамент,
А це найміцніший камінь.
Кожна цегла там на місці,
Розчин їх тримає міцно.

І немає там шпаринки,
Не ввійде холодний вітер.
Буде тихо і привітно.
І тепло з дому не втікне.

В цьому домі завжди свято
В ньому радості багато.
Там є мир, любов і згода,
Бо там люди вірять в Бога.

А життя наше триває
День за днем все пробігає
І як дні у світі різні,
Так і ми буваєм різні.

Ми не завжди є святі,
Бо лукавий поруч.
Помагає він грішить,
Все на зло нам робить.

Душі хоче наші вкрасти
І постійно бреше.
Хитрим він ще більше став:
Бере Слово Боже.

І перекручує його
На зло людям і Богу.
Але люди легковірні
І на слово вірять.

А провірити, — чи правда?,
Нема бажання й сили.
А лукавий дальше бреше
І веди народ в загибель.

Люди вірять у неправду
І за неї вже готові,
Страшно думати, й померти,
Не бояться навіть смерті.

І несуть цю нову віру
Своїм дітям, людям, світу.
І ростуть церкви в неправді,
І людей ще більше зводять.

Притчу я почав із того,
Що погані є ми учні,
Бо людям віримо на слово
І не звіряєм з Божим Словом.

А там є така різниця,
Там такі великі зміни...
Але це побачить треба
І просити на колінах,

Щоби Бог відкрив нам очі,
Наші вуха, серця наші,
А Дух Святий навчить, покаже.
Тільки Богу це під силу.

Нам пустити треба Бога,
Хай відкриє нам цю правду,
Щоби потім не почути
Слів страшних: «Тебе не знаю»

Багатьом Господь так скаже
Тим, як їм усім здавалось,
Йшли по істинній дорозі
А вони не знали Бога.

Бо без Істини тут жили,
Усім вірили крім Бога,
А коли і правду чули
Закривали очі й вуха.

І Господь це їм покаже,
Але буде дуже пізно,
Тут треба Бога шукати,
Поки живі. І це можливо.

Святий Дух хай буде вчитель
З Ним помилок не наробим.
Дух нам Істину відкриє,
Шлях земний пройти поможе.

І збудуєм дім духовний
На твердій, міцній опорі,
Там Ісус є наш фундамент,
Наші діла — це є стіни.

Віра – дах. І дім готовий.
Буде там кусочок Раю,
Все в Любові, в мирі, в згоді.
Будуть там плоди великі,

І їх багато хто побачить.
Там не буде крику, сварки,
Ні брехні, біди, незгоди.
Там є мир, добро і радість.

А багатство там духовне,
Не в грошах, а в Дусі Божім.
І думки там чисті, світлі,
А слова прості, доступні.

Добрі вчинки й поведінка
Відповідно є в Любові.
Бо там Істина панує,
Нас до вічності готує.

Дух Святий один є вчитель,
Ось хто нас повинен вчити.
Не шукайте вчителів,
Хай навчає Дух Святий!!!

23. 05. 2011 р Автор Сотник Степан

• 1
• 2
• 3
• 4
• 5