10. Нарешті, мої брати, зміцняйтеся Господом та могутністю сили Його!
11. Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських.
12. Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світо правителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби.
13. Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати.
14. Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности,
15. і взувши ноги в готовість Євангелії миру.
16. А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого.
17. Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже.
(До Ефесян 6:10-17)

Тридцять років як прийшов з війни.
Тридцять років, а ще живий.
Тридцять років, нема багатьох.
Тридцять років, а чи зараз мир?

Тридцять років… навіщо війна,
Так, із позором вивели війська.
А для чого воювали і вбивали там,
Кров'ю і смертю кропили Афган.

Жарко, душно, нехватка води,
Піт, хвороби і цинкові гроби.
А люд невинний, спаленні кишлаки,
Народ мусульманський положив кістки.

Тридцять років… це був страшний сон.
Тридцять років… це був мій урок,
І я повернувся живим із війни.
Тепер знаю, мене спас Господь,

Він поміг там мені все пройти,
І живим я вернувся з війни
І для мене кінчилась війна, -
Так я думав як прийшов сюда.

А війна, як була так війна і є.
Але багато хто не бачить війни.
Бо був спокій і видимий мир,
Не стріляли, не було смертей,

А війна триває давно.
Це війна між злом і добром,
Між ніччю і днем, смертю і життям,
Цю війну робить сатана.

Він із Богом воює давно,
За наші душі, за наше життя.
І Господь мені це відкрив
Із війни я в війну вступив.

Кінчилась війна, що була давно,
Але світ є грішний і панує зло.
І йде війна духовна, війна не проста,
Є сторони дві: сатана і Бог.

Хто того не бачить, той духовно спить,
Це ворог лукавий дає міцний сон.
І сплять люди солодко і сни мирні бачать:
«Все у нас є добре, нема з ким воювати».

Заколисав їх ворог і гріхів не бачать,
Сонні, сліпі і глухі марно час свій тратять.
А дехто відкрив око, почув Слово Боже,
Але не проснувся, воювати не хоче.

Думає, спасаться, а сам уже здався,
Без війни, без бою, в полоні, у пастці,
І закрив їм очі, вуха, розум, совість, серце,
Все холодніше і черствіше воно в грудях б'ється.

У ворога перемоги, люди не воюють,
А він все більше завойовує душі.
І не шукають Бога, їм уже не треба,
Краще в мирі жити, чим із злом воювати.

А вони не знають, що миру не буде,
За цей спокій-мир нагороди не буде,
А будуть проблеми гарячі, пекельні,
Тим хто жили з гріхом мирно, буде жарко в пеклі.

Воювати треба, боротись з гріхом,
Бо живе він в тебе, бо живе він в мене.
І хто з ним воює, Господь помагає,
Віру і надію Господь посилає.

Дає щит спасіння, шолом перемоги,
І бронежилет від стріл і патронів.
І не візьмуть кулі ніяких калібрів,
І ще нашим ногам не зашкодять міни.

Все пройдем, все зможем і не страшні пушки,
Коли вірим у Бога, не трясуться ноги.
Господь укріпляє руки і коліна,
З ним лиш перемога над самим собою.

Бо коли ми твердо будем довіряти Ісусу Христу,
Тоді перемога буде у бою.

Тридцять років як прийшов з війни.
Тридцять років, а я ще живий.
І уже видима війна біля нас кипить,
Сусід наш не хоче мирно з нами жить.

І людей знаходить., щоб біду робити,
Неправдою, підло, нагло нам мішає жити.
І тече кров людская і кругом руїни,
Так ворог бажає знищити країну.

Багато повірили і пішли за ним
І вже брат брата вбиває за руський мір.
А ті, хто це роздмухують сидять в кабінетах,
Ситі, теплі і щасливі не жаліють гроші,

На війну, на вбивства, на біду, розруху,
На чужому горі політику строять.
Так сатана дає їм «мудріть і успіх»,
І землею дальше росте собі гріх.

Так війна триває і уже відкрито,
Кожний день є ранені, багатьох убито.
І кінця не видно, і немає миру,
Ненависть. Брехня росте. Сатана панує.

Війна на два фронти: духовний і фізичний.
Нема віри в Бога і ще смертей, і біди багато.
А люди воюють за державу, за свободу,
А так мало каються і моляться Богу.

Сатана закрив їм головну причину,
Що біда і війна у нас за наше безвір'я.
Люди не хочуть повірити Богу,
Покаятися, змінитися, прийнять Його волю.

Їм у гріху краще, можна все робити,
Пити і гуляти, красти і брехати.
Лукавство і зависть розум засліпили,
Самі грішать по-чорному і гріхів не бачать.

Головними стали: долари і гривні,
Закон не потрібний, знайомство поможе.
А Господь нас любить, все бачить і чекає
«Коли ж ви отямитесь, покайтеся люди!»

На такій землі, де все майже є,
Так люди бідують!!! Це прокляттям є,
Бог кари посилає, різні випробування,
Щоб прийшли до Нього душі у стражданні!

А люди ще стали жорстокі і зліші,
А що самі є винуваті. прийняти не хочуть.
І клянуть на владу, на усіх і все,
Всі у них є винні, тільки не вони.

А з себе почати, покаятись, простити,
Чужого не брати, навіть не хотіти,
Помогти чим можеш і руку подати,
І саме головне в молитві стояти,

За правду, за віру, але святу Божу,
А не ту, що нав'язують так звані «слуги божі».
Це вовки є хижі, у шкурах овечих,
Це слуги лукавого, що крадуть спасіння!

Сидять собі в храмах кругленькі, повненькі,
І поганий приклад подають народу:
Дорогі машини і хатки маленькі,
А у людей забирають останнє.

І тому Господь не дає благословіння.
Також нема у влади ні капельки сумління,
Як крали, так і крадуть, як брехали, … так і живуть.
І ніхто не хоче покаятись тут.

А народ наш як вівці, нема своєї думки,
За сліпими вождями пристосувавшись крокують.
Війни, комунізм, розруха, Чорнобиль,
Партія, ленін, ми самі свобідні,

Але не знають від кого є вільні:
Від Бога. від правди, від совісті-сумління,
Ось такі плоди лукавого за наше безбожжя.
Яке підкріплене нашим притворством.

А тепер Мамона: євро, долар, гривні,
І вже не потрібні Божі благословіння.
«Самі собі вкупим, лиш би були гроші,
На себе надіємось і на зв'язки наші».

Війну вже програли ми у своїх душах,
І до справжньої війни дожили, яка тіла косить
І несе розруху, а все, що нажили,
Розкрадуть, згорить, жалко часу і наших грошей.

Самі винуваті, Бога не шукаєм,
І ще так багато людей, про оце не знає,
Що благословіння, щастя і достаток
Дає нам Господь, з Ним ми є багаті!

Але нам самим захотіти треба,
Господа шукати і Він нам відкриє,
Що нам тут робити, як у світі жити,
Як нам свою душу від лукавого захистити.

Коли ми ще тут живемо воювати треба
За життя у Небі, за вічнеє Небо.
Ворог не спить, ворог хитрий,
Про це нам треба знати, що йде війна завжди.

Ворога треба нам перемогти, а це обов'язково,
Бо інакше ми загинем, тут на полі бою.
Вже потрібно нам прокинутись і йти на війну
І сказати Богу: «Господи веди нас! Ми вже є готові!»

28. 08. 2015 г   Автор Сотник Степан

• 1
• 2
• 3
• 4
• 5