Кто имеет заповеди Мои и соблюдает их, тот любит Меня; а кто любит Меня, тот возлюблен будет Отцем Моим; и Я возлюблю его и явлюсь ему Сам.

(Евангелие от Иоанна 14:21)

…небо и земля прейдут, но слова Мои не прейдут…

(Евангелие от Луки  21:33)

У сільський клуб, приїхав лектор,
Аж із далекої столиці.
І він почав з поважним видом,
Розказувать новини в світі:

«У цій країні є посуха,
А там страшні зараз морози.
А там великий був цунамі
І все кругом море залило.

А ці країни посварились,
Війну велику розпочали.
Там революція відбулась,
Там президента вибирали».


Про всі події і новини
Лектор так читав докладно
І все правдиво і змістовно,
Що зрозуміло і малому.

А слухачі аж захопились,
Всі слухають і не дрімають:
«Яка розумна ця людина
І як багато вона знає».

У цьому клубі був Микола,
Він був фірман, їздив на конях.
І він один лише крутився,
Неначе, щось його вкусило.

Не міг він, бідний, дочекатись,
Коли нарешті лектор стихне.
Бо він давно хотів спитати…
І неспокійне було серце.

І ось нарешті лектор змовкнув,
Хоч слухачі були не проти,
Послухать ще години зо дві,
Бо лектор гарно так говорить.

А Микола вже підвівся
І так до лектора говорить:
«Чи можна вас щось запитати?
Мене пече це, й дуже колить»

 - "Так, будь ласка" – лектор каже,-
"До всіх питань, я є готовий,
І дам вам відповідь швиденько,
Яка вас, вірю, заспокоїть."

Микола каже: «Ось дивіться,
Рубель у мене є радянський,
Скажіть, що можу з ним зробити.
Чи він мені, ще знадобиться?»

А лектор впевнено: «Ви, пане,
Певно жартуєте? - сміється.
- "Хіба не знаєте ви самі,
Що час давно уже змінився?

Що зараз інша є країна,
У нас тут зовсім інші гроші,
Карбованець уже папірчик.
Це вже історія, а він в музей хороший.

А як що хочете – тримайте
Його на пам'ять, спогад буде.
І ми прожили цей період,
А він не вернеться ніколи" -

Але Миколу не спинити,
Питання,  вже готовить, нове:
«Скажіть, усе те, що ви сказали,
Дуже для мене є знайоме.

Якось  не гарно, це виходить?
А я не можу зрозуміти?
Це все відбулося, років зо три.
І вже не вернеться ніколи.

У тих країнах де посуха,
Врожай великий вже зібрали.
А там, де були, страшні морози,
Нормальні зими там настали.

А де цунамі, був великий,
Давно будинки нові стали.
Країни ці, що воювали,
Вже років три живуть у мирі.

Де революція відбулась,
Там вибори пройшли успішно
І нову владу там обрали,
І давно живуть  всі мирно.

Цей президент, що ви сказали,
Якого тільки що обрали,
Вже другий термін є при владі.
І вправно робить свою справу.

Хоч я є фірман без дипломів,
Але новини світу знаю.
Бо я цікава є людина,
Багато що мене цікавить…»

А слухачі вже поділились:
Ті за Миколу, ті за гостя.
Почався шум, почались сварки.
А лектору втекти вдалося.

Так люди, є як люди,
Вони по-різному міркують
Одні дивились на одежу,
А інші вірять і півслову.

А є такі — зовсім байдужі
Вони говорять, що гість з столиці.  
Невже він може так брехати?
Брехня йому зовсім не личить.
  
Тільки Микола стояв вперто:
«Читайте ви, люди, новини
І вас не зможуть обхитрити,
Ні шахраї, ні пройдисвіти.

За свою лекцію, він взяв з нас,
Я думаю, що не маленькі гроші.
І він по селах дальше їздить,
Локшину на вуха всім наложить.

А він лінивець, бо приготовив,
Цю лекцію, багато тому років.
Говорить те, що колись було,
А те, що зараз є, знати не хоче.

О, люди знайте і пам’ятайте,
Нема постійного нічого
І те що зараз є сьогодні,
Уже не вернеться ніколи».



Браття, сестри, християни,
Ця притча дуже є серйозна.
Бо лектор цей є в наших храмах
І дуже часто він говорить:

Що це було колись у торі
І це не зміниться ніколи,
Що цей завіт лишився в силі
(а про новий не говорить).

Про обрізання і про жертви.
Саул, Давид при кожнім слові,
Немов Ісуса і не було,
Бо про Ісуса й не говорить.

Бо Він обманець, самозванець
Він столяр був, а не месія.
Ну а месія тільки прийде
І всім євреям він догодить.

Бо лиш євреї — вища раса,
Спасіння тільки їм дається.
І всі язичники погані,
І місця їм немає в храмі.


Як бачите, все. не змінилось,
Все як із лектором у притчі.
Думайте люди, це серйозно
І нам потрібно придивитись.

Бо ще у старому завіті,
Писали люди про Ісуса,
Що Він у цей світ скоро прийде,
Щоб спасти наші грішні душі.

І як це буде, і від кого.
І як, Його,  Діва народить.
І як царі, до Нього прийдуть,
Щоби віддати славу Богу.

І як почне Своє служіння.
І як христиться Святим Духом
І як людей Він полікує,
І багатьом людям поможе.

І як вино із води зробить,
І хлібом  багатьох накормить.
Зупинить вітер, по воді піде 
І  чудеса великі  зробить.

За це, потім Його, убили,
Бо заздрість була в них велика.
І не могли із тим змиритись…
О, це велика є провина!

І хоч пройшло багато років,
Вони нікуди не поділись,
Вони тепер у нових храмах
І дальше роблять своє діло.

Дальше людей з толку збивають,
Заповіту нового не знають.
А головне не хочуть чути,
Старий завіт лише читають.

На цьому кінчилась їх віра
Не вірять в другу половину
Святого Слова. Новому Завіту
Духу Святому! Не вірять Богу!

Для того нам Бог дав і розум,
І всім доступне Боже Слово,
Але така біда у світі,
Що люди не шукають Бога.

А більше довіряють людям,
За ними йдуть і їм лиш вірять.
В цій притчі я про них сказав,
А є ще в світі другі люди,

Які читають завіт Новий,
Але Старого не хочуть й чути.
Так вигідно тепер багатьом,
Щоб їхню віру не міняти.

Бо так придумали колись інші,
І передали другим людям.
Так віра, тепер зміцніла,
Біди багато наробила.

За ними йдуть і твердо вірять,
Їм пояснити не можливо,
Що є слова, що вже ніколи
І ніхто змінить не зможе.

Земля і небо, все пройде,
А Слово Вічне і Святе!
А хто відніме, чи добавить,
Той страшні язви буде мати.

Не можна нам йти проти Бога,
Мойсей для всіх приніс Закона,
Що на скрижалі Бог написав,
Того не викреслить ніхто вже.

Господь сказав, Сам розбереться,
Із тими, хто із Законом б’ється.
Я не суджу, я сам не ангел,
А не мовчу, а пишу притчу.


Я хочу, щоб ми були не байдужі
І не всім вірили ми, людям,
Бо буде так як у тій притчі…
А Господь прийде скоро судити.

Він лише Один нас всіх спитає,
Один Правдивий і все знає,
Що робиться у нас на серці.
І нам віддасть по нашій вірі.

Дипломів не треба нам для Неба,
І ми всі вміємо читати
(Як у притчі, той Микола),
А нам треба Біблію читати!

Просити Мудрості у Бога,
За Ним іти, Його лиш слухать.
А Бог покаже нам дорогу,
Поможе шлях наш подолати.

А лекторів і пройдисвітів
Все буде більше в цьому світі!
А Бог Один, Його лиш слухай
І будеш вічно з Богом жити!

08. 09. 2012 р  Автор Сотник Степан

• 1
• 2
• 3
• 4
• 5