О, друже мій, чому печаль в твоїх очах?
Чому такий є не привітний в цьому світі?
Не задоволений ніколи ти нічим,
Живеш і мучишся, чомусь на білім світі.
У тебе вічно все не так і не таке,
І тобі завжди заважають рідні й діти.
Не маєш друзів, є лиш тільки вороги
І давно вже надоїло все на світі.
І погода в світі не така,
І на роботі весь час в тебе є проблеми.
А на обличчі в тебе усмішки нема,
Від тебе холод йде, як від могили.
О, друже мій, прокинься і більш не спи,
Бо в білім світі вже давно панує радість.
Вона живе в серцях у тих людей,
Хто живе в мирі, живе з Богом, Христа славить.
Бо наш Христос проблеми всі забрав
І Він усіх нас кличе за собою:
«Візьми свій хрест, до Мене підійди,
Я допоможу, я спасу, я заспокою!»
І Він дає нам радість неземну,
І з нею легко стане у світі жити.
З Ним переможемо і хвороби, і біду,
Христу повір, і з Ним потрібно жити.
Бо наш Христос, давно переміг смерть
І як же можна цьому не радіти.
Радійте люди вже тут, на землі
І будем разом з Богом вічно (в Небі) жити.