Згадаю, як колись я жив,
Як я радів людським примарам.
І все, що в світі я любив,
І я шукав людської слави.

   Та рветься із грудей,
   Незрозуміла світу радість.
   Бо Бога в світі я зустрів,
   Щоб Бога славить.

   І дякую за все, за те,
   Що Бог мені уже відкрився.
   І Віру Він дає мені,
   Щоб дальше жив я.     

                Він Святою кров’ю гріхи змив,
                А нас очистив на Голгофі.
                І нам гріхи наші простив,
                Бо полюбив нас.

    І тільки зараз зрозумів,
    Для чого я живу на світі.
    Тепер я Бога полюбив
    І буду жити з Ним навіки.
 
       О, Господи веди,
       Мене Ти дальше за собою.
       І в світі жити поможи,
       Зігрій Любов’ю.

          І рветься із грудей,
          Незрозуміла світу радість.
          Бо Бога в світі полюбив,
          Його любов’ю.

              Ця радість – неземна,
              Незрозуміла світу цьому.
              Бо Бог візьме на Небеса,
              Мене з собою.

 
17. 12.  2004 р    Автор Сотник Степан

• 1
• 2
• 3
• 4
• 5