16 Но не все послушались благовествования. Ибо Исаия говорит: Господи! кто поверил слышанному от нас?
17 Итак вера от слышания, а слышание от слова Божия.

(Послание к Римлянам 10:16-17)

В ту суботу, ті хто був,
Бачили картину.
Проводжали ми Наталку,
У світ в другу віру.
        Я не зразу зрозумів,
         Це кажу вам чесно.
         А тепер про це я хочу,
         Розказати віршик.
Дуже дивно це якось,
У світі буває.
Ще апостол говорив,
Дві віри немає.
         Є Господь лише оди
         Водне хрещення одне.
         Віра в Бога є одна,
         Одна тільки Віра.
Але в світі так багато,
Церков розвелося.
В кожній церкві своя віра,
Звідки це взялося?
        І всі істинні вони,
        Тільки їх лиш слухай.
        Так заплутають тебе,
        Тільки почни слухать.
Можна легко заблудитись,
В цьому морі із церків.
Як же нам не помилитись,
Вибрать зерно із полов.
       Ой Ісусе, Боже мій,
       Сповнились слова святії.
       Стали люди вибирать,
        Кожний собі віру.
Там красивий проповідник,
Там гарно говорять.
Там сучасні церкви, нові,
А там в галстуках ходять.
       Що говорять, не важливо,
       Головне, що це красиво.
       Там і Біблію читають,
       Кажуть, що їх віра сильна.
Там закону вже не треба,
Заповіді застаріли.
А там спасенні благодаттю,
А там, давно живуть вже в Раю.
        Є і  люди, які  вірять,
        Тільки у Єгову.
        А там, в Христа одного вірять,
        А Отця забули скоро.
І всі Біблію цитують,
А вибирають, що їм треба.
Коментарі дають такі,
Що в них є, все навпаки.
       Чесно скажу вам таке,
       Прочитавши Слово Боже.
       Розум наш тут, не поможе,
       А поможе Дух лиш Божий.
А, щоб святії слова зрозуміти,
Треба більше їх читати.
Бога треба нам просити,
Щоб нам істину дістати.
     Боже слово – це і є,
     Істина святая.
     Це дорога, що веде,
     До вічного Раю.
І якщо ми з того курсу,
Відійдем на градус.
То з дороги ми зіб'ємося,
Попадем до «аду.»
     Прочитайте, що в кінці,
     Написано в книжці.
     Щось додати, чи відняти,
     Буде гріх великий.
Будем кари страшні мати,
У пеклі горіти.
Якщо будем добавляти,
Чи віднімем трішки.
       А трошки  вище написано,
       Хто блаженний буде.
       Хто виконає Божі заповіді,
       Вечеряти з Богом буде.
А заповіді не тяжкі,
Це закон Небесний.
Сам Ісус казав це нам,
В проповіді чудесній.
       Що не можемо змінити,
       Ні найменшу букву.
       Виконати треба все
       І навчити інших.
І не знаю, скажу вам,
В кого люди вірять.
Бо слова самого Христа,
Розходяться з їх вірою.
       І кому вірять вони,
       Бо Христу не вірять.
       Це не друга віра є,
       Це просто безвір’я.
Ясно всім Христос казав,
Третього немає.
«Хто не зі мною йде,
Того я не знаю
       Не поможе,- каже їм,
       Ніяке пророцтво.
       Ні лікування, ні хвала,
       А ні мови інші»
Що за віра, це така,
Вірю, там де мені треба.
А це вигідно мені,
Значить вірить треба.
        А оце вже все старе,
        Це змінити треба…
        Можна їсти нам усе,
        Суботи не треба.
Бо в неділю увесь світ,
Вже давно святкує.
Бо в неділю Христос воскрес,
А суботу, хай жид святкує.
        А ці, ідолів поробили,
        Дерево цілують.
        Менше вірять у Христа,
        Більше хрест шанують.
Так, сповняються слова,
Що є в Слові Божім.
Люди вірять всім церквам,
А не Слову Божім.
        А сліпі сліпих ведуть,
        Попадуть у яму.
        Бо у темряві живуть,
        Про світло не хочуть чуть.
Не поможе їм уже,
Ніяке кадило.
Широкою дорогою йдуть,
Попадуть в могилу.
       Бо не спить сатана,
       Робить своє діло.
       Він на вигади мастак,
       Вигадувати вміє.
Він і Біблію дає,
Каже де читати.
Так заплутує він всіх,
Щоб правди не взнати.
      Віра в Бога є одна,
      Апостольська, Христова.
      Вірить треба нам в усе,
      Що каже Боже Слово.
А диявол так зробив,
Він бере цю віру.
Ріже її на шматки,
Роздає направо й наліво.
     І тому ростуть церкви,
     Як після дощу гриби.
     А не всі вони їстівні,
     Бо багато з них отруйні.
І тому страшна картина,
Бо порізана є віра.
В кожній церкві є вона,
Не ціла, а лиш частина.
       Тому треба нам щодня,
       Біблію читати.
       Щоб спастися треба нам,
       Істину шукати.
Вірить треба нам в усе,
Що писали люди святії.
Святий Дух їм говорив,
Це є Істина, слова святії.
        Якщо в білу фарбу,
        Добавлять по краплі чорну.
        Спочатку стане вона сіра,
        Потім зовсім чорна.
Так і віру розбавляє,
Сатана щоденно.
Правду й святість витісняє,
Беззаконне добавляє.
        Так не дайте сатані,
        Всіх вас обманути.
        Читайте Біблію Святу,
        Шукайте істину святу.
І виконуйте ви всі,
Його святу волю.
Якщо любите Його,
Бо розплата скоро.
        Сам Ісус колись казав,
        Хто мене не слуха.
        Той будує на піску,
        Знайте прийде буря.
Також той, хто каже всім,
Що він Бога любить.
А про заповіді він,
І не хоче слухать.
       Боже слово каже нам,
       Що він є обманець.
       Дурить він же сам себе,
       Він є самозванець.
Бо не Бог його Отець,
Бог таких не любить.
І в вогні його кінець,
Знайте про це люди.
      І молитва є мерзота,
      Перед нашим Богом.
      Коли заповідей нема,
      Не потрібна, така Богу.
Ой Наталко, схаменись,
Що ти наробила.
На семінарію – інститут,
Поміняла віру.
       Знай, що дипломи – інститути,
       Не дадуть спасіння.
       І освіта не поможе,
       Як немає віри.
А до Бога, щоб спастися,
Віру треба мати.
Поможи нам Святий Боже,
В вірі устояти.
     Можна я вам ще розкажу,
     Притчу, що написав колись.
     Де нам істину шукати,
     Що робити, щоб спастись?
На закінчення я хочу пісню проспівати
І за все, що дав для мене, Бога прославляти.

  06. і 09. 05. 2003 р      Автор Сотник Степан  

• 1
• 2
• 3
• 4
• 5