Мое творчество о Боге

Сомневающийся подобен  волне,
То ее много, то нету нигде.
Сомнение в близких, сомнение  в жизни,
Сомнение в ближних, сомнение в мире.

Всё под сомнением, все под сомнением,
Ко всему недоверья, ко всем недоверья.
И это не верю, и то под сомненьем,
Не жизнь, а сплошное сомненья.

Гневаясь, не согрешай,
Друг другу каждый раз прощай,
Пока живешь ты на земле.

Да не заходит солнце в гневе,
Прости же другу ты впервые,
Семь раз по семь ему прощай,
Вражду и зло все забывай.

Для чого грішить, а потім каятись,
Для чого жити, щоб вмирать.
Для чого пити і гуляти,
Щоб потім мучиться й страждать.

Для чого нам людей обманювати,
А це все одно спливе.
Одне говорить, друге робить, а третє думати,
Знайте, нам це не пройде.

Цей рецепт складний є трохи,
Це є ліки від гріха.
Може тілу не поможе,
А душа буде жива.

Починай копати зрання,
Послуху, лише коріння.
Потім квіти ти зірви,
Душевної чистоти.

Не суди и не будешь судимый,
Не кричи и не услышишь ты крик.
Не гордись и не будь ты горделивым,
Ведь всем гордым противится Бог.

Не хвались и не думай, что знаешь,
Как тебе в этом мире прожить.
Ты стоишь – упадешь даже ляжешь,
Не надежный ты есть человек.

Як легко в житті звинуватити всіх,
Чи рідних, чи ближніх, чи друзів, чи ворогів.
Як часто у нас винуваті є всі,
Винуваті є всі тільки не ми.

Згадаємо предків, перших людей,
Як вперше згрішили вони на землі.
Як з’їли в Раю заборонений плід,
Давайте згадаємо відповідь їх.