Мое творчество о Боге

Майже всюди таке чую:
«Совісті не маєш ти!»
Люди часто так говорять,
Бо погане роблять їм.

Бо когось там обманули,
Там обідили когось.
А когось там відштовхнули,
Накричали на когось.

Давай поділим горе,
Давай помножим радість.
Погане все забудем,
Лише добро згадаєм.

Давай добріші станем
І зло робить не будем.
А брата підбадьорим
І розженем журбу.

Буває ваза гарна,
А вона пуста,
Так людина є красива,
А її душа..?

Справжня ваза тим є цінна,
Чим наповнена вона.
Так для Бога душа цінна,
А не зовнішня краса.

Хочу быть овечкой, нежной и ласковой,
Не огорчать, а слушать пастыря.
Хочу быть родничком, что быстро течет
И в жаркий день, всем прохладу дает.

Сомневающийся подобен  волне,
То ее много, то нету нигде.
Сомнение в близких, сомнение  в жизни,
Сомнение в ближних, сомнение в мире.

Всё под сомнением, все под сомнением,
Ко всему недоверья, ко всем недоверья.
И это не верю, и то под сомненьем,
Не жизнь, а сплошное сомненья.

Із далекої країни прилетіла пташка,
Замучилась голубонька, бо дорога важка.
Пролітала океани і моря, і гори,
Поспішала до Європи у наш край чудовий.

Конференція була саме в Україні.
Поз'їжджалися туди молодята різні.
Але був посеред них голуб сизокрилий
І зустрілися вони, і зразу полюбились.