33. що вірою царства побивали, правду чинили,
одержували обітниці, пащі левам загороджували,
34. силу огненну гасили, утікали від вістря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були на війні, обертали в розтіч полки чужоземців;
35. жінки діставали померлих своїх із воскресіння; а інші бували скатовані, не прийнявши визволення, щоб отримати краще воскресіння;
36. а інші дізнали наруги та рани, а також кайдани й в'язниці.
37. Камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі.
38. Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та горах, і по печерах та проваллях земних.
39. І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обітниці не прийняли,
40. бо Бог передбачив щось краще про нас, щоб вони не без нас досконалість одержали.

(Послання до Євреїв апостола Павла 11:33-40)

1. Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні Всемогутнього мешкає,
2. той скаже до Господа: Охороно моя та твердине моя, Боже мій, я надіюсь на Нього!
3. Бо Він тебе вирве з тенет птахолова, з моровиці згубної,
4. Він пером Своїм вкриє тебе, і під крильми Його заховаєшся ти! Щит та лук Його правда.
5. Не будеш боятися страху нічного, ані стріли, що вдень пролітає,
6. ані зарази, що в темряві ходить, ані моровиці, що нищить опівдні,
7. впаде тисяча з боку від тебе, і десять тисяч праворуч від тебе, до
тебе ж не дійде!…

8. Тільки своїми очима подивишся, і заплату безбожним попобачиш,
9. бо Господа, охорону мою, Всевишнього ти учинив за своє
пристановище!

10. Тебе зло не спіткає, і до намету твого вдар не наблизиться,
11. бо Своїм Анголам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх,
12. на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги!
13. На лева й вужа ти наступиш, левчука й крокодила ти будеш топтати!
14. Що бажав він Мене, то його збережу, зроблю його сильним, бо знає Ім'я Моє він;
15. як він Мене кликатиме, то йому відповім, Я з ним буду в недолі, врятую його та прославлю його,
16. і довгістю днів Я насичу його, і він бачити буде спасіння Моє!

(Псалом 90)

Цю історію давно від брата почув,
Брат старенький, у літах, її розказав.
Він з дитинства Бога знав, навчили батьки,
І із вірою у Бога хлопець підростав.

А лукавий, ворог наш, в цім світі не спить,
І на землю, де хлопець жив, прийшли більшовики.
І принесли вістку всім, що Бога нема:
«Перестаньте верить в бред, всё это ерунда!»

І почали всіх ганяти, тих хто в церкву ходить,
З церков склади поробили, конюшні і клуби,
Попів в тюрми посадили, розігнали вірних,
«Коммунизм нас скоро ждёт, нам не надо Бога!»

Хлопець в вірі підростав, Словом укріплявся,
І уже нікого в світі хлопець не боявся.
І пішли чутки про нього, що в комсомол не хоче,
Твердо вірить в Бога він, леніна не хоче.

Активісти-комсомольці привели його в райком:
«Что-то делать с этим надо. Наверно убём!
Но, сначало напугаем. Пусть Бога оставит!
Ну, нельзя отсталым жить, пусть Ленина читает.

Наш Владимир Ильич твёрдо всем сказал:
«Вера в бога – опиум для народа!
И мы очистим всем мозги
От пережитка прошлого!»

А хлопець сказав, що не боїться за Бога померти,
А коли його уб’ють то він в Рай попаде.
Комуністи задумались: «Убивать не будем!
Мы тебя в тюрму посадим и в Сибирь отправим!»

- "Ой! Як добре, бо про Бога там я всім розкажу,
Скільки ще спасу я душ!? Один Бог лиш знає." -
Але комуністи-активісти від злості аж закипіли,
«Зачем в тюрьме агитатор!? А вдруг многие Бога примут?

Иди себе парень, на все четыре стороны,
Оставляем тебя в живых, и верь дальше Богу».

Ось така історія. Так брат розповів,
Як від комуністів його Бог зберіг.
«Впадуть біля тебе тисячі людей…» з псалому Давида
Коли Бог захоче збереже своїх.

Хтось має померти за віру у Бога,
А хтось буде жити, нести Боже Слово,
Бога прославляти, нести благу вістку.
Бо так Господь хоче, така Його воля.

Головне потрібно твердо стоять у вірі,
Бога не продати за життя, за гроші.
І боятись тільки одного лиш Бога.
Бо все одно помремо рано, або пізно,

Але що нас чекає потім на суді?
Що Христу ми скажем? Як продались ми,
Що за своє життя тряслися і продали віру,
За життя, це, коротке. І все одно в могилу!

А на суді — в пекло, а там будуть ті,
Що нас заставляли Бога відректись.
Але вони то зразу в Господа не вірили,
А ми його як Іуда, зі страху Його продали.

Бо така в людей віра, за свою шкуру дбають,
За владу, посаду, за репутацію переживають.
Бога і віру продають направо. наліво.
А тим часом в пекло собі стежку стелять.

Ой! Як буде жарко! Ой! Як буду тяжко!
Але вже це змінити буде не реально,
Бо вже не повернуть ні дня, ні хвилини,
Люди, що, за короткої вигоди, Господа відкинули.

06. 09. 2015 р Автор Сотник Степан

• 1
• 2
• 3
• 4
• 5