Мое творчество о Боге

Все. Закінчився спектакль…
Аплодисменти стихли. всі…
І відіграла музика…
Погасли вже вогні.
 
А в коридорах глядачі,
(Видно по емоціях)
Діляться ще враженням
Від того, що побачили.

В чёрном туннеле живём,
А там, свои перекрёстки.
Кроме того мы слепы,
И мы не видим дороги.
 
И мы не видим тот свет,
Хоть он недалёк и не слабый,
А жизнь – суета в темноте,
Стеною стоит перед нами.

І нехай ллють дощі,
І нехай свище вітер,
Бог зі мною завжди,
Я щасливий на світі.
 
Ось жара, все горить,
Сил немає більш жити,
А зі мною Господь,
Він поможе прожити.

Песок, песок, песок, много песка,

По нём, который день идет толпа.

Песок, бархан, песок; стоит жара,

Ведет Моисей народ издалека.

– "Воды, воды, воды, где есть вода?" –

Жаждет, кричит, орет злая толпа.

– "Зачем сюда всех нас привел Моисей?" –

Слышен взрослых крик и плач детей.

Є речі, що не від нас залежать,

Є події, що не залежать від нас.

Є небо синє, є хмари білі,

Вода є мокра і вітер віє.

І ніч буває, і сонце гріє,

І все це є, і було ще до нас.

Багато чого у світі білім,

Змінить, добавить ми не зумієм.

Господь створив Адама з глини

І риб, і птахів, і різних звірів.

Усі вони були по парах,

Не було пари  у Адама.

Він сумував, Господь побачив,

Навів на нього сон добрячий.

Бог взяв Адамове ребро -

Створив Він Єву, на добро.