Мое творчество о Боге

Жену ты можешь обмануть
И друга, и друзей,
И даже церковь обвести,
Смолчать, солгать, схитрить.
 
Но, не пройдёт, уверен я,
Тот номер пред Творцом,
Всё пишет в твою книгу Он,
А на суде прочтёт.

Наступает Рождество,  

Говорят, что праздник.

Сколько будет там всего…

И не скажет каждый:

Ёлка, гирлянды, фейерверк,

Улыбки, подарки,

А застолье, какой стол!!

Ну как в сказках – царский.

Разорвали веру на куски,
И никак не склеят,
Каждый видит лишь своё,
О другом, не верит.
 
 А теперь вот захотелось
 Всем соединиться
 И как  это совершить,
 Чтоб не рассмешить всех.

Мир вам люди усі,

Кожному брату й сестрі.

Слава Господу за все,

Що живі, здорові.

Що й сьогодні ми прийшли,

Почуть Боже слово.

О, сестри, сестри горе вам,
Мої сестрички дорогії.
Бо ви себе так ведете,
Як ви не сестри, а чужії.

Один ваш вид чомусь такий,
Є не привітний і чудний.
І скільки гордості, і пихи,
І все це є, в вас на обличчі.

І в цю суботу,  як завжди, всі зійшлись,

Позівали, подрімали, розійшлись.

Що й почули, те й забули:

А за то ми в церкві були.

Ми сюди тому й прийшли,

Щоби люди нам сказали.

Що ми віруючі стали!

А серця у нас лукаві,