11 Тоді я глянув на всі діла, що руки мої вчинили, і на той труд, що ним я трудився; і ось: геть усе - марнота й гонитва за вітром, і ніякої з того хористи під сонцем.
12 Заповзявсь я придивлятись, що воно таке мудрість, глупота й нерозум. Бо що буде чинити той, хто по цареві прийде? Те саме, що вже робилось.
13 І я побачив, що мудрість перевищує глупоту, як світло перевищує темінь.
14 «Очі мудрого на голові у нього, а дурний ходить у темноті.» Та я й те зауважив, що одна доля їм усім судилась.
15 І я подумав у моєму серці: якщо доля дурного випаде й мені, навіщо тоді мені моя більша мудрість? І от я мовив сам до себе: І це також марнота,
16 бо ні про мудрого, ні про дурного нема згадки повіки, а вже в найближчій будучині все буде забуте. І як мудрий, так само й дурний умирає!
17 І так я зненавидів життя, бо поганим здалось мені те, що діється під сонцем: бо все лиш марнота й гонитва за вітром.
18 І зненавидів я ввесь мій труд, яким, було, трудився під сонцем, тому що залишу його іншому, що буде по мені.
19 А хто знає, чи він буде мудрий, а чи дурний? Однак орудуватиме всім моїм трудом, що ним трудивсь я та мудрував під сонцем. І це теж - марнота.
20 Ось чому зневірилось моє серце в усім моїм труді, що ним трудивсь я під сонцем.
21 Буває бо чоловік, який трудився розумно, вміло та з хистом, однак, лишає свою частку чоловікові, що не трудився над нею, -це теж марнота й велике зло.
22 Бо що буде людині за всю його працю та журбу серця, яких завдає собі під сонцем?
23 Усі бо його дні лише біль, мука - його клопіт: навіть уночі не спочиває його серце; і це теж марнота.
24 Нема нічого ліпшого для чоловіка, як їсти, пити та зазнавати собі добра з своєї праці. Я спостеріг також, що це з руки Божої приходить.
25 Бо хто може їсти й пити без нього?
26 Бо, хто йому довподоби, тому дає він мудрість, знання й радість; грішникові ж накидає заняття збирати та нагромаджувати, щоб лишити тому, хто довподоби Богу. Та й це марнота й гонитва за вітром.
(Проповідник 2:11-26)

Марнота, марнота, марнота…
Час краде у нас…
Дні як секунди летять…
Нам їх більше не вернуть.

А ми плануємо,
Мріємо…
Надії у нас великі…
Думаємо що все встигнемо.

Головного не бачимо,
Марнота закриває очі нам.
За дрібницями женемося,
Для комфорту стараємося.

А час такий, що дає
Можливості.
Головне готуйте грошики
І буде все по кишені.

Так, клюнули наживку,
Нас рахує за рибку
І витягне дуже скоро…
Лукавий розставив сітки.

Дає все-все щоб не шукали
І не наближалися,
І не старались знайти
Спасителя Ісуса Христа.

А ми за земними радостями,
Які є короткотривалі,
Втрачаємо дорогоцінний час…
Господа не шукаємо.

А Він стоїть і просить:
«Прийдіть до Мене, прошу,
Не дивіться на світ гріховний.
Дам вам вічне життя і спокій».

Закрито нам, не розуміємо,
На дрібниці вічність міняємо.
Марнота головна, марнота перемогла…
Дружно всім світом йдемо в могилу.

8. 08. 2020 р Автор Сотник Степан

• 1
• 2
• 3
• 4
• 5