Мое творчество о Боге

Осень пришла. Холодно всем.
Дождь моросит. Ночь на дворе.
Люди идут в дом к очагу,
Только щенок один на ветру.

Бедный щенок, бедный щенок…
Он всё скулит и скулит.

В книге те слова записаны,
Для спасенья они очень нам нужны:
«Будь холодным или горячим ты,
Но, только теплым, лучше не быть тебе».

Тёплая душа, ты тёплая
И ни на, что ты уже не годная.
Лучше б ты была холодная,
Разогрею, не пожалею огня.

Так далеко, далеко, далеко,
Ми від Бога коли у грісі.
Ой далеко, далеко до Неба,
Бо з гріхами живем на землі.

 Приспів:
Так далеко, далеко, далеко,
Ми від Бога коли грішимо.
А є кров, яка всіх спасає,
На Голгофі пролив Він давно.

За наші діла
Судитимуть нас.
За наші слова
Спитають нас.
І наші думки
Підуть на суди.

  Приспів:
Твори добро,      – 2 рази
Не роби зло.
Твори добро.      – 2 рази

Уж скоро придет час расплати
За земные прожитие дни.
А ведь многие тогда скажут:
«Господи, Господи, Господи.

Мы ведь были Твои пророки.
Твоим именем, Господи,
Из людей бесов изгоняли
И много чудес сделали».

Вечір настав і ось у хаті стало темно
І нам багато вже чого, зовсім не видно.
А батько взяв і на столі поставив свічку
І запалив вогонь, і освітив нам нічку.

             Приспів:
Свічка горіла на столі, свічка горіла     - 2 рази
І своїм полум’ям кругом все освітила.
Свічка горіла на столі, свічка горіла,
Сама згоряла, але нам світло давала.