Ми живемо в цьому світі
І ми хочем жити добре.
А коли живемо добре
То ми хочем жити краще.

І шукаємо те краще,
Мрієм стати ще багатшим.
І купуємо все більше,
Найдорожче і найліпше.

І земне багатство стало
Вже давно для нас кумиром.
Бути бідним це не в моді,
Треба жити нам красиво.

На багатство поміняли
Мир, здоров’я, сон і спокій.
І багаті в нас квартири,
А духовно ми голодні

Земну втіху ми шукаєм
І радіємо з пустого.
І чим більше ми придбали,
Тим не маємо нічого.

В марноті життя проходить
І волосся вже сивіє.
А ми щастя не знаходим
І не думаєм про вічність.

Очі маєм і не бачим,
Вуха маєм і не чуєм.
А Господь стоїть і плаче:
«Що моя душа ти робиш?

Чому мене не шукаєш?
Де є щастя не питаєш.?
Невже в Небо ти не хочеш?
Де є радість, де є спокій.

О, душа відкрий же очі,
Пусти Мене в своє серце.
Поміняти тебе хочу,
Будеш нова ти людина.

Я тобі усе пробачив
Моя кров гріхи всі змила.
Якщо в Раю жити хочеш
То за Мною йди сміливо».

25. 03. 2008 р  Автор Сотник Степан

• 1
• 2
• 3
• 4
• 5