12. И увидел я мертвых, малых и великих, стоящих пред Богом, и книги раскрыты были, и иная книга раскрыта, которая есть книга жизни; и судимы были мертвые по написанному в книгах, сообразно с делами своими.
(Откровение Иоанна 20:12)
Одного разу в електропотязі,
Що рухався зі Львова.
Було багато там людей
І серед них – військовий.
Військовий, що завжди читав –
Газети і журнали.
І в цю хвилину він тримав –
Журнал «Знання – це сила.»
Цивільний, що збоку стояв,
Військовому таке сказав:
«Що дуже любите читати?
Напевно хочете все знати?»
«Так, дуже люблю я читати,
Хочеться про все узнати.»
А цивільний сказав таке:
«Так, Ви читаєте не те!»
І з свого портфелю достає –
Маленьку чорну книжку:
«Ось тут мій, друже, є усе,
А книжки інші то — пусте.»
І зрозумієте тоді,
Коли почнете читать її…»
А на дворі був час тяжкий,
Безбожник правив світом цим.
І каже, що Бога нема…
І не дійшли до військового слова.
Два місяці книжку тримав,
Але нічого не читав.
І вже протерлись сторінки,
Не з Богом були там думки.
Зі стидом книжку він віддав,
Зустрівшись знову в потязі.
Так одного разу відкинув Біблію,
Я в своїм житті.
05.11.2002 р Автор Сотник Степан
Стихи |
категория материала: Тема Личные | дата добавления: 10.03.2010| просмотров: 1512
|комментариев (0)
| теги материала: Бог, життя, сила, Біблія, знання |