4 Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, 5 не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, 6 не радіє з неправди, але тішиться правдою, 7 усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! 8 Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.

(1 до Коринтян 13:4-8)

27 Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!

(Від Івана 14:27)

Сусідка дуже уважна була,
За сусідами спостерігала.
І все що творилось у них,
Як про своє, усе, усе знала.

А в дома у неї майже війна,
Миру і любові немає,
Там завжди сварка, горе, біда.
І всі винуваті довкола.

І тому дуже рада б була,
Якби у сусідів сталась біда,
«Чим гірше в сусідів, тим краще мені».
Зла вона людям бажала.

А час проходив, немає біди,
В сусідів мир є і спокій,
Не знаю, якому богу молилась вона,
А на сусідів випробовування прийшло.

Жінка помила підлогу у коридорі,
А не встигла вилити грязну воду з відра,
Її чоловік вертався роботи
І зачепив відро, і полилась вода.

Зла сусідка бачила все,
Від щастя аж засіяла:
«Ось зараз сварка почнеться,
А може війна, нарешті я дочекалась!»

Але події пішли не так,
Дружина шум почула і двері відкрила:
«Коханий чоловіче, мене пробач,
Воду вилити я не успіла».

Зла сусідка змінилася у лиці:
«Чого вона на нього не накричала!
Він же воду розлив, він винуватий,
А вона ще й вибачалась!

На її місці я б наділа відро,
На голову чоловіка.
Він що сліпий? Куди пре?
На її місці я б йому показала!»

Але зла надія залишилась таки:
«А може він її зараз покаже!
За те, що ставить відро під дверми,
Хіба треба його так стрічати?!»

Але знову події пішли не так,
Чоловік сам почав вибачатись:
«Пробач, моя люба, я до тебе спішив,
І цього відра не побачив!»

Обнялися двоє, поцілунки пішли,
І разом протерли підлогу,
Там радість, спокій і мир
Де люди довірились Богу!

Ще більше у злої сусідки біда,
Немає в душі зовсім спокою:
«Як може так бути? І що це за люди?
Не уявляю, як може так статись?

У них є всі винуваті
І мир панує у хаті?
А у нас винуватих нема,
Чому щодня є війна?»

Проте що ні в серці її,
Ні в її домі, Бога немає,
Зла сусідка
Чомусь промовчала.

30. 10. 2015 р Автор Сотник Степан

• 1
• 2
• 3
• 4
• 5