19 И притом мы имеем вернейшее пророческое слово; и вы хорошо делаете, что обращаетесь к нему, как к светильнику, сияющему в темном месте, доколе не начнет рассветать день и не взойдет утренняя звезда в сердцах ваших,
20 зная прежде всего то, что никакого пророчества в Писании нельзя разрешить самому собою.

(Второе послание апостола Петра 1:19-20)

читать мою поэму "Віфлеємська зірка (2 Пет 1:19-20)" в книжном формате

Віфлеємська зірка
(2 Пет 1:19-20)

Мои поэмы о Боге

Віфлеємська зірка
 

19 И притом мы имеем вернейшее пророческое слово; и вы хорошо делаете, что обращаетесь к нему, как к светильнику, сияющему в темном месте, доколе не начнет рассветать день и не взойдет утренняя звезда в сердцах ваших,
20 зная прежде всего то, что никакого пророчества в Писании нельзя разрешить самому собою.

(Второе послание апостола Петра 1:19-20)
 

Мои поэмы о Боге

Віфлеємська зірка

(2 Пет 1:19-20)

Різдво
Багато є світил великих
І сонце, місяць, різні зорі.
А лиш одна із всіх найбільша
Це зірка, що зійшла на Сході.

Світи нам зірка віфлеємська,
А світло хай до нас доходить.
Спаситель світу народився -
Бог у людину воплотився.

Блаженний той, хто в це повірить,
Прийме Христа у своє серце.
Бо Він віддав життя за нас всіх
І більше вже не треба жертви.

Мои поэмы о Боге

Віфлеємська зірка

(2 Пет 1:19-20)

А кров Його людей спасає,
Вона пролилась на Голгофі.
І нам повірить в оце треба,
Якщо на Небі жити хочем.

А все починалося з наради,
Яка відбулася на Небі.
Господь зібрав там святих всіх:
«Що нам робити тепер треба?

Бо люди всі так нагрішили
І земля переповнена гріхами.
Що кров птахів, тварин безсила,
Але людей спасати треба.

Мои поэмы о Боге

Віфлеємська зірка

(2 Пет 1:19-20)

Хто кров свою проллє за грішних
І муки всі на себе візьме.
Своє життя віддасть за інших
І жертвою за них всіх стане».

Мовчали всі, але Син Божий
Промовив: «Я піду, Я згоден!»
Про це писали нам пророки,
Колись давно у книзі Торі.

Писали нам і як це буде.
Що буде це у Віфлеємі.
Що Діва Сина нам народить,
Який і є Спаситель світу.
 

Мои поэмы о Боге

Віфлеємська зірка

(2 Пет 1:19-20)

І як все дивно є у Бога,
Гріх через Єву в світ приходить.
А через дівчину – Марію,
Спасіння наш Господь приносить.

І Ангел вістку їй говорить,
Що ти Марія є блаженна.
І Дух Святий на тебе зійде,
Ти Сина Божого народиш.

Велика місія в Марії,
Бо справа є відповідальна.
Вона приймає Волю Божу,
Марія справді є блаженна.
 

Мои поэмы о Боге

Віфлеємська зірка

(2 Пет 1:19-20)

А світ тим часом жив як завжди,
В турботах день за днем проходить.
Євреї чекають на Месію,
А Ірод спокій не знаходить.

Бо книжники йому сказали,
Що прочитали із пророків,
Що Цар Ізраїлю родиться
І весь Ізраїль спасти зможе.

Трьом мудрецям Господь відкрив це
І дав їм знак, зірку на небі.
Яка зі Сходу їх привела
У Віфлеєм, в той самий вечір,

Мои поэмы о Боге

Віфлеємська зірка

(2 Пет 1:19-20)

Коли у стайні народився
Еммануїл – Ісус маленький.
Мудреці майбутньому Царю,
Золото, ладан, смирну піднесли.

І Ангели з’явились з Неба,
І славу Господу співали.
Бо мир принесли вони з Раю
І благу вість розповідали.

Пастухи вістку цю почули,
Що нині наш Христос родився.
Який і є Спаситель Світу –
Бог у людину воплотився.
 

Мои поэмы о Боге

Віфлеємська зірка

(2 Пет 1:19-20)

Дві тисячі пройшло вже років,
Про вечір той давно всі знають.
Але люди є, як люди: є ті що вірять,
А є такі, що не приймають.

А серед них є і євреї,
Які з Христом одного роду.
Хоч Він є братом їм, по крові,
Але для них, не є Син Божий.

Вони чекають на месію,
Бо Він для них ще не приходив.
Хоч Він з ними жив, чуда робив,
А розіп’яли по брехливому доносу.

Мои поэмы о Боге

Віфлеємська зірка

(2 Пет 1:19-20)

Бо заздрість їхня, засліпила очі
І не хочуть слухати слова пророчі.
Про це читають вони в книгах. ще від Мойсея,
Що з коліна Юдиного – прийде до них Месія.

Ну що ж євреї, є євреї,
Господь із ними розбереться.
А є у світі народ другий
І християнським він зоветься.

Тут також є непорозуміння,
Із Біблією – Святим Словом.
Бо люди призначили свій празник –
Різдво Христове.

Мои поэмы о Боге

Віфлеємська зірка

(2 Пет 1:19-20)

І празник цей святкують порівняно недавно,
А вийшло в них це навіть вправно.
В честь бога Януса, який був бог найбільшим,
Люди святкують це, як найпишніше.

Ялинку взяли, дерево вічне – зелене,
Зробили з неї ідола і танцюють біля неї.
І всі говорять, що Христос родився взимку,
Одні святкують в грудні, інші в січні.

І знать не хочуть що в Юдеї є морози,
Що в холоді пастись вівці не можуть.
Коли читати Слово – то Христос родився літом.
Це не получиться із їхнім розрахунком.
 

Мои поэмы о Боге

Віфлеємська зірка

(2 Пет 1:19-20)

Бо свято Януса, бога-богів святкували взимку,
Бо день від ночі становиться все більшим.
А де написано про це у Божім Слові,
Що нам потрібно святкувать Різдво Христове?

І чому взимку, а не літом?
Хіба Слово Боже так говорить?
А віднять, чи добавлять нам не потрібно,
Бо гріх за це нам буде відповідно.

Ну, що поробиш? Люди є як люди,
Один придумав, другий підтримав.
І свято так пішло у моду,
Що відмінить його ніхто не зможе.

Мои поэмы о Боге

Віфлеємська зірка

(2 Пет 1:19-20)

А сперечатися із світом і не варто,
Бо не попреш, один ти проти натовпу.
І не кидай же свиням ти перлину,
Бо через Істину від них ти і загинеш.

І для одних це свято є традиція,
Для других свято – спосіб наживитися.
Для інших треба так, бо так потрібно,
Для декого: святкую я, бо святкував ще дід мій.

І по цілому світу йде компанія,
Попробуй розібратись хто є правий тут.
Колись і я в ці дні ходив з колядниками,
Слова хороші в них, але чому в ці дні?
 

Мои поэмы о Боге

Віфлеємська зірка

(2 Пет 1:19-20)

Чому присутня в них богиня Ляда є?
Бо поєдналось християнське із язичницьким.
І правда – істина такою є розбавлена,
Святе із грішним, біле з чорними фарбами.

І служать двом панам в один і той же час,
Це небезпечно є, Бог застерігає нас.
«Не май інших богів, люби тільки Мене,
Хто не зі Мною йде, той проти Мене йде».

Бог розбереться Сам і час Його прийде
І хто що заслужив получить за своє.
Получать також ті, хто про Різдво мовчав,
Хоч про усе це знав, але про це скривав.

Мои поэмы о Боге

Віфлеємська зірка

(2 Пет 1:19-20)

Нікому не казав, що Бог Сина послав,
Щоб спасти людський рід від всіх їхніх гріхів.
А це є головне у нашому житті,
Що вже Христос забрав всі наші гріхи.

І ось є християни, що Христа не хочуть славить,
Старий завіт читають, може Нового не знають?
І говорять про Давида, і псалми його співають,
Так і хочеться спитати: «Чи Давид може спасати?»

І невже це синагога, а не церква є Христова?
У яке ім’я хрестились, чом не славите ви Сина?
А про Христа, ну зовсім мало.
І в піснях Його не славлять.

Мои поэмы о Боге

Віфлеємська зірка

(2 Пет 1:19-20)

Якби жив Давид тут зараз,
Як би він Христа прославив!
Він співав би Йому точно,
Дні і ночі, дні і ночі.

І про Зірку з Віфлеєму,
І про дівчину – Марію.
І про чудовий план Господній,
Що Христос спасе народи.

Він співав би про Голгофу,
Про Христа тяжку дорогу.
Про страждання на хресті
О які були б пісні?!

Мои поэмы о Боге

Віфлеємська зірка

(2 Пет 1:19-20)

Давид тварин би не палив,
А Христу співав би він.
Бо це жертва є найбільша,
Його кров є найсильніша.

І спасає вона лиш тих,
Хто Христа прийняти встиг.
Як про це можна мовчати?!
Не хвалити, не співати?!

А Давид про це не знав,
Про що знав, про те й співав.
Ну, а ми тепер всі знаєм.
Чи ми славим, чи співаєм?

Мои поэмы о Боге

Віфлеємська зірка

(2 Пет 1:19-20)

Ну, а декому закрито,
В старому живе ще світі.
І зациклився на ньому,
І не вірить в Завіт Новий.

Мій друже, це послухай, бо це Його слова,
Відкрий ти своє серце, впусти в нього Христа.
Хай нині Він народиться у тебе назавжди,
А може це єдиний шанс, його не пропусти.

І треба в це повірить, і треба із цим жить,
І не мовчать, а треба про це всім говорить.
І хай у кожнім серці народиться Христос,
Бо Він і є Спаситель, Він Цар є наш і Бог.
 

Мои поэмы о Боге

Віфлеємська зірка

(2 Пет 1:19-20)

І Він вже скоро прийде, а прийде як Суддя.
І кожному віддасть Він, за його діла.
І той, хто в Нього вірить і славу віддає,
Вечерять в Небі буде: «Де Я, там будеш ти.

Бо ти у Мене вірив, Я в тобі народивсь,
Мою чинив ти волю і Я з тобою жив.
І дальше будеш жити, але тепер в Раю,
Життя це буде Вічне в Небесному Краю!»

Грудень 1998 р Автор Сотник Степан

Мои поэмы о Боге

Віфлеємська зірка

(2 Пет 1:19-20)

 

поэму взято из сайта "Славлю Бога"

 

 

 

 

Різдво
 
Багато є світил великих
І сонце, місяць, різні зорі.
А лиш одна із всіх найбільша
Це зірка, що зійшла на Сході.
 
Світи нам зірка віфлеємська,
А світло хай до нас доходить.
Спаситель світу народився -
Бог у людину воплотився.
 
Блаженний той, хто в це повірить,
Прийме Христа у своє серце.
Бо Він віддав життя за нас всіх
І більше вже не треба жертви.
 
А кров Його людей спасає,
Вона пролилась на Голгофі.
І нам повірить в оце треба,
Якщо на Небі жити хочем.
 
А все починалося з наради,
Яка відбулася на Небі.
Господь зібрав там святих всіх:
«Що нам робити тепер треба?
 
Бо люди всі так нагрішили
І земля переповнена гріхами.
Що кров птахів, тварин безсила,
Але людей спасати треба.
 
Хто кров свою проллє за грішних
І муки всі на себе візьме.
Своє життя віддасть за інших
І жертвою за них всіх стане».
 
Мовчали всі, але Син Божий
Промовив: «Я піду, Я згоден!»
Про це писали нам пророки,
Колись давно у книзі Торі.
 
Писали нам і як це буде.
Що буде це у Віфлеємі.
Що Діва Сина нам народить,
Який і є Спаситель світу.
 
І як все дивно є у Бога,
Гріх через Єву в світ приходить.
А через дівчину – Марію,
Спасіння наш Господь приносить.
 
І Ангел вістку їй говорить,
Що ти Марія є блаженна.
І Дух Святий на тебе зійде,
Ти Сина Божого народиш.
 
Велика місія в Марії,
Бо справа є відповідальна.
Вона приймає Волю Божу,
Марія справді є блаженна.
 
А світ тим часом жив як завжди,
В турботах день за днем проходить.
Євреї чекають на Месію,
А Ірод спокій не знаходить.
 
Бо книжники йому сказали,
Що прочитали із пророків,
Що Цар Ізраїлю родиться
І весь Ізраїль спасти зможе.
 
Трьом мудрецям Господь відкрив це
І дав їм знак, зірку на небі.
Яка зі Сходу їх привела
У Віфлеєм, в той самий вечір,
 
Коли у стайні народився
Еммануїл – Ісус маленький.
Мудреці майбутньому Царю,
Золото, ладан, смирну піднесли.
 
І Ангели з’явились з Неба,
І славу Господу співали.
Бо мир принесли вони з Раю
І благу вість розповідали.
 
Пастухи вістку цю почули,
Що нині наш Христос родився.
Який і є Спаситель Світу –
Бог у людину воплотився.
 
Дві тисячі пройшло вже років,
Про вечір той давно всі знають.
Але люди є, як люди: є ті що вірять,
А є такі, що не приймають.
 
А серед них є і євреї,
Які з Христом одного роду.
Хоч Він є братом їм, по крові,
Але для них, не є Син Божий.
 
Вони чекають на месію,
Бо Він для них ще не приходив.
Хоч Він з ними жив, чуда робив,
А розіп’яли по брехливому доносу.
 
Бо заздрість їхня, засліпила очі
І не хочуть слухати слова пророчі.
Про це читають вони в книгах. ще від Мойсея,
Що з коліна Юдиного – прийде до них Месія.
 
Ну що ж євреї, є євреї,
Господь із ними розбереться.
А є у світі народ другий
І християнським він зоветься.
 
Тут також є непорозуміння,
Із Біблією – Святим Словом.
Бо люди призначили свій празник –
Різдво Христове.
 
І празник цей святкують порівняно недавно,
А вийшло в них це навіть вправно.
В честь бога Януса, який був бог найбільшим,
Люди святкують це, як найпишніше.
 
Ялинку взяли, дерево вічне – зелене,
Зробили з неї ідола і танцюють біля неї.
І всі говорять, що Христос родився взимку,
Одні святкують в грудні, інші в січні.
 
І знать не хочуть що в Юдеї є морози,
Що в холоді пастись вівці не можуть.
Коли читати Слово – то Христос родився літом.
Це не получиться із їхнім розрахунком.
 
Бо свято Януса, бога-богів святкували взимку,
Бо день від ночі становиться все більшим.
А де написано про це у Божім Слові,
Що нам потрібно святкувать Різдво Христове?
 
І чому взимку, а не літом?
Хіба Слово Боже так говорить?
А віднять, чи добавлять нам не потрібно,
Бо гріх за це нам буде відповідно.
 
Ну, що поробиш? Люди є як люди,
Один придумав, другий підтримав.
І свято так пішло у моду,
Що відмінить його ніхто не зможе.
 
А сперечатися із світом і не варто,
Бо не попреш, один ти проти натовпу.
І не кидай же свиням ти перлину,
Бо через Істину від них ти і загинеш.
 
І для одних це свято є традиція,
Для других свято – спосіб наживитися.
Для інших треба так, бо так потрібно,
Для декого: святкую я, бо святкував ще дід мій.
 
І по цілому світу йде компанія,
Попробуй розібратись хто є правий тут.
Колись і я в ці дні ходив з колядниками,
Слова хороші в них, але чому в ці дні?
 
Чому присутня в них богиня Ляда є?
Бо поєдналось християнське із язичницьким.
І правда – істина такою є розбавлена,
Святе із грішним, біле з чорними фарбами.
 
І служать двом панам в один і той же час,
Це небезпечно є, Бог застерігає нас.
«Не май інших богів, люби тільки Мене,
Хто не зі Мною йде, той проти Мене йде».
 
Бог розбереться Сам і час Його прийде
І хто що заслужив получить за своє.
Получать також ті, хто про Різдво мовчав,
Хоч про усе це знав, але про це скривав.
 
Нікому не казав, що Бог Сина послав,
Щоб спасти людський рід від всіх їхніх гріхів.
А це є головне у нашому житті,
Що вже Христос забрав всі наші гріхи.
 
І ось є християни, що Христа не хочуть славить,
Старий завіт читають, може Нового не знають?
І говорять про Давида, і псалми його співають,
Так і хочеться спитати: «Чи Давид може спасати?»
 
І невже це синагога, а не церква є Христова?
У яке ім’я хрестились, чом не славите ви Сина?
А про Христа, ну зовсім мало.
І в піснях Його не славлять.
 
Якби жив Давид тут зараз,
Як би він Христа прославив!
Він співав би Йому точно,
Дні і ночі, дні і ночі.
 
І про Зірку з Віфлеєму,
І про дівчину – Марію.
І про чудовий план Господній,
Що Христос спасе народи.
 
Він співав би про Голгофу,
Про Христа тяжку дорогу.
Про страждання на хресті
О які були б пісні?!
 
Давид тварин би не палив,
А Христу співав би він.
Бо це жертва є найбільша,
Його кров є найсильніша.
 
І спасає вона лиш тих,
Хто Христа прийняти встиг.
Як про це можна мовчати?!
Не хвалити, не співати?!
 
А Давид про це не знав,
Про що знав, про те й співав.
Ну, а ми тепер всі знаєм.
Чи ми славим, чи співаєм?
 
Ну, а декому закрито,
В старому живе ще світі.
І зациклився на ньому,
І не вірить в Завіт Новий.
 
Мій друже, це послухай, бо це Його слова,
Відкрий ти своє серце, впусти в нього Христа.
Хай нині Він народиться у тебе назавжди,
А може це єдиний шанс, його не пропусти.
 
І треба в це повірить, і треба із цим жить,
І не мовчать, а треба про це всім говорить.
І хай у кожнім серці народиться Христос,
Бо Він і є Спаситель, Він Цар є наш і Бог.
 
І Він вже скоро прийде, а прийде як Суддя.
І кожному віддасть Він, за його діла.
І той, хто в Нього вірить і славу віддає,
Вечерять в Небі буде: «Де Я, там будеш ти.
 
Бо ти у Мене вірив, Я в тобі народивсь,
Мою чинив ти волю і Я з тобою жив.
І дальше будеш жити, але тепер в Раю,
Життя це буде Вічне в Небесному Краю!»
 
 Грудень 1998 р       Автор Сотник Степан

• 1
• 2
• 3
• 4
• 5