Посему говорю вам: всякий грех и хула простятся человекам, а хула на Духа не простится человекам; если кто скажет слово на Сына Человеческого, простится ему; если же кто скажет на Духа Святаго, не простится ему ни в сем веке, ни в будущем
(Евангелие от Матфея 12:31-32)

---

читать мою поэму "Мовчать не можу (Мф 12:31-32)" в книжном формате

Мовчать не можу
(Мф 12:31-32)

Мои поэмы о Боге

Мовчать не можу
 

Посему говорю вам: всякий грех и хула простятся человекам, а хула на Духа не простится человекам; если кто скажет слово на Сына Человеческого, простится ему; если же кто скажет на Духа Святаго, не простится ему ни в сем веке, ни в будущем

(Евангелие от Матфея 12:31-32)
 

Мои поэмы о Боге

Мовчать не можу

(Мф 12:31-32)

Мовчать не можу, сказати важко,
Мене ніхто не розуміє
І я неначе як дитина, в колисці плачу…
Серце мліє…

Ніхто не чує мого крику
І сльози котяться щоками,
Бо пояснити я не можу,
Про те що я мовчав роками.

О браття, сестри схаменіться!
Навіщо вам всім помирати,
Чому, чому такі байдужі?…
І ще питань буде багато…

Мои поэмы о Боге

Мовчать не можу

(Мф 12:31-32)

А ці питання - життя й смерті
І ви всі знаєте напевно,
Що грішники не будуть в Небі,
А всі горітимуть у пеклі.

І за гріхи, що ми зробили,
Нам всім покаятися треба.
Гріхи великі і маленькі,
Гріхи середні і щоденні.

Господь усі, усе простить нам,
Коли про це Йому говорим.
А ми є всі не досконалі,
Гріхи ми робим, а не хочем.
 

Мои поэмы о Боге

Мовчать не можу

(Мф 12:31-32)

А хто покається і більше
Гріхів цих самих не повторить,
Того Христос у Небо візьме,
Яке Він вірним приготовив

А Бог нас любить, Він прощає,
А нам про це сказати треба.
Бог милостивий, Він чекає
І зараз час ще благодаті.

А в кого є духовні очі -
Гріхи свої щоденні бачить.
А той, хто каже, що не робить,
Духовно хвора, він, людина.
 

Мои поэмы о Боге

Мовчать не можу

(Мф 12:31-32)

Він вуха має, а не чує
І очі має, а не бачить,
Це не здорова є людина
І це серйозна є проблема.

Бо гріх людину засліпляє
І закриває її вуха,
І так вона живе роками.
А про гріхи не хоче й слухать.

І дуже часто ще й сердиться,
Коли її про це говорять.
І ображається за правду
З цією душею не говорить.
 

Мои поэмы о Боге

Мовчать не можу

(Мф 12:31-32)

Образу цю, роками носить,
Але змінитися не хоче.
І що тут скажеш? Що поробиш?
Про це гарно кажуть в народі:

«Горбатого могила справить»
Бо ми їй помогти не зможем.
Це я вам про гріхи маленькі,
Які ще відмолити можна,

Бо ще людина не померла
І ще для неї світить сонце.
Вона ще може зрозуміти,
Прийти, покаятись, спастися.

Мои поэмы о Боге

Мовчать не можу

(Мф 12:31-32)

Бог милостивий тих прощає,
Хто щиро сам усе це зробить,
Але є у Божім Слові
Записані страшніші рядочки.

Що є гріхи, що не простяться
Ні на землі, а ні на небі,
І ці гріхи є найстрашніші,
Бо через них дорога в пекло.

І вже не можна відкупитись,
Не випросить, не відмолити.
І вже не важно, як живеш,
Бо ти у пекло попадеш.

Мои поэмы о Боге

Мовчать не можу

(Мф 12:31-32)

Це так серйозно. Пише Слово,
Що нам не можна хулить Бога -
Святого Духа зневажати,
Не слухати, не довіряти.

Господь накаже, Він все бачить
І прийде час і той заплаче,
Хто тут не хоче зрозуміти
Чого найбільше нам боятись.

Що хула на Бога це – смертельно,
Це небезпечно і не смішно.
Це є для нас найголовніше
І нам боятись цього треба.

Мои поэмы о Боге

Мовчать не можу

(Мф 12:31-32)

Тут помилок цих не робити,
Бо потім будемо жаліти,
Але не змінимо нічого,
Не буде вже пощади в Бога.

Бог каже також: «Не моліться,
Я молитов цих не почую!
Хто Духа хулить, не прощу їм
Ні в цьому світі, ні в майбутнім»

О, браття, сестри це серйозно!
Оце і є найголовніше,
Бо ці гріхи вже не простяться
Ні на землі, ані не небі.

Мои поэмы о Боге

Мовчать не можу

(Мф 12:31-32)

Бо зараз час є розібратись,
І не робити нам на горе,
Тут не грішити, бо не зможем,
Гріхів цих виправить ніколи.

Святого Духа не прийняти -
Це все одно що самовбивство!
Пряма дорога це до пекла
І ця загроза є смертельна.

Просіть щоб вам це все відкрилось,
Я вам лиш можу побажати –
Не можна з Богом шуткувати,
Почніть же Господа шукати.

Мои поэмы о Боге

Мовчать не можу

(Мф 12:31-32)

Традиції і ритуали, заступники і обереги
Не зможуть Бога замінити.
Ми через них спастись не зможем,
Бо Господу цього не треба.

Ні храми, гори, ні ікони
Нашому Господу не треба.
Він хоче наше щире серце,
Щоб з радістю прийшло до Нього.

А Він очистить і поможе,
У цьому ділі розібратись.
І Він нам Істину відкриє,
Поможе шлях наш подолати.

Мои поэмы о Боге

Мовчать не можу

(Мф 12:31-32)

А нам для цього лиш потрібно
Прийти, повірити у Нього,
Йому одному довіряти,
Звіряти все зі Словом Божим.

Надіятись лише на Нього,
І люди нам тут не поможуть,
Людина може помилитись,
А нам вмирати через когось?

Нам треба чути голос Бога,
Святому Духу довіряти.
Він нас на Істину наставить,
Дасть сили нам перемагати.

Мои поэмы о Боге

Мовчать не можу

(Мф 12:31-32)

А люди з Господом шуткують,
По їх словах вони спасенні,
І слухають своє начальство,
Не шукають Істину у Слові.

А проклятий той, хто на людину
Надію має і спасіння,
Той Бога слухати не хоче,
Його чекають страшні муки.

Хто не чує Бога Святого,
Духа Святого не приймає,
А це і є на Духа хула,
А Бог за це все покарає.

Мои поэмы о Боге

Мовчать не можу

(Мф 12:31-32)

О, браття, сестри схаменіться,
Покайтесь, поки ще не пізно,
Почуйте же, що Дух говорить,
Моліться, щоб вам це відкрилось.

23. 06. 2012 г Автор Сотник Степан

Мои поэмы о Боге

Мовчать не можу

(Мф 12:31-32)

 

поэму взято из сайта "Славлю Бога"

 

 

 

Мовчать не можу, сказати важко,
Мене ніхто не розуміє
І я неначе як дитина, в колисці плачу…
Серце мліє…

Ніхто не чує мого крику
І сльози котяться щоками,
Бо пояснити я не можу,
Про те що я мовчав роками.

О браття, сестри схаменіться!
Навіщо вам всім помирати,
Чому, чому такі байдужі?…
І ще питань буде багато…

А ці питання - життя й смерті
І ви всі знаєте напевно,
Що грішники не будуть в Небі,
А всі горітимуть у пеклі.

І за гріхи, що ми зробили,
Нам всім покаятися треба.
Гріхи великі і маленькі,
Гріхи середні і щоденні.

Господь усі, усе простить нам,
Коли про це Йому говорим.
А ми є всі не досконалі,
Гріхи ми робим, а не хочем.

А хто покається і більше
Гріхів цих самих не повторить,
Того Христос у Небо візьме,
Яке Він вірним приготовив

А Бог нас любить, Він прощає,
А нам про це сказати треба.
Бог милостивий, Він чекає
І зараз час ще благодаті.

А в кого є духовні очі -
Гріхи свої щоденні бачить.
А той, хто каже, що не робить,
Духовно хвора, він, людина.

Він вуха має, а не чує
І очі має, а не бачить,
Це не здорова є людина
І це серйозна є проблема.

Бо гріх людину засліпляє
І закриває її вуха,
І так вона живе роками.
А про гріхи не хоче й слухать.

І дуже часто ще й сердиться,
Коли її про це говорять.
І ображається за правду
З цією душею не говорить.

Образу цю, роками носить,
Але змінитися не хоче.
І що тут скажеш? Що поробиш?
Про це гарно кажуть в народі:

«Горбатого могила справить»
Бо ми їй помогти не зможем.
Це я вам про гріхи маленькі,
Які ще відмолити можна,

Бо ще людина не померла
І ще для неї світить сонце.
Вона ще може зрозуміти,
Прийти, покаятись, спастися.

Бог милостивий тих прощає,
Хто щиро сам усе це зробить,
Але є у Божім Слові
Записані страшніші рядочки.

Що є гріхи, що не простяться
Ні на землі, а ні на небі,
І ці гріхи є найстрашніші,
Бо через них дорога в пекло.

І вже не можна відкупитись,
Не випросить, не відмолити.
І вже не важно, як живеш,
Бо ти у пекло попадеш.

Це так серйозно. Пише Слово,
Що нам не можна хулить Бога -
Святого Духа зневажати,
Не слухати, не довіряти.

Господь накаже, Він все бачить
І прийде час і той заплаче,
Хто тут не хоче зрозуміти
Чого найбільше нам боятись.

Що хула на Бога це – смертельно,
Це небезпечно і не смішно.
Це є для нас найголовніше
І нам боятись цього треба.

Тут помилок цих не робити,
Бо потім будемо жаліти,
Але не змінимо нічого,
Не буде вже пощади в Бога.

Бог каже також: «Не моліться,
Я молитов цих не почую!
Хто Духа хулить, не прощу їм
Ні в цьому світі, ні в майбутнім»

О, браття, сестри це серйозно!
Оце і є найголовніше,
Бо ці гріхи вже не простяться
Ні на землі, ані не небі.

Бо зараз час є розібратись,
І не робити нам на горе,
Тут не грішити, бо не зможем,
Гріхів цих виправить ніколи.

Святого Духа не прийняти -
Це все одно що самовбивство!
Пряма дорога це до пекла
І ця загроза є смертельна.

Просіть щоб вам це все відкрилось,
Я вам лиш можу побажати –
Не можна з Богом шуткувати,
Почніть же Господа шукати.

Традиції і ритуали, заступники і обереги
Не зможуть Бога замінити.
Ми через них спастись не зможем,
Бо Господу цього не треба.

Ні храми, гори, ні ікони
Нашому Господу не треба.
Він хоче наше щире серце,
Щоб з радістю прийшло до Нього.

А Він очистить і поможе,
У цьому ділі розібратись.
І Він нам Істину відкриє,
Поможе шлях наш подолати.

А нам для цього лиш потрібно
Прийти, повірити у Нього,
Йому одному довіряти,
Звіряти все зі Словом Божим.

Надіятись лише на Нього,
І люди нам тут не поможуть,
Людина може помилитись,
А нам вмирати через когось?

Нам треба чути голос Бога,
Святому Духу довіряти.
Він нас на Істину наставить,
Дасть сили нам перемагати.

А люди з Господом шуткують,
По їх словах вони спасенні,
І слухають своє начальство,
Не шукають Істину у Слові.

А проклятий той, хто на людину
Надію має і спасіння,
Той Бога слухати не хоче,
Його чекають страшні муки.

Хто не чує Бога Святого,
Духа Святого не приймає,
А це і є на Духа хула,
А Бог за це все покарає.

О, браття, сестри схаменіться,
Покайтесь, поки ще не пізно,
Почуйте же, що Дух говорить,
Моліться, щоб вам це відкрилось.

23. 06. 2012 р    Автор Сотник Степан

• 1
• 2
• 3
• 4
• 5