Мое творчество о Боге

О, сестри, сестри горе вам,
Мої сестрички дорогії.
Бо ви себе так ведете,
Як ви не сестри, а чужії.

Один ваш вид чомусь такий,
Є не привітний і чудний.
І скільки гордості, і пихи,
І все це є, в вас на обличчі.

Разорвали веру на куски,
И никак не склеят,
Каждый видит лишь своё,
О другом, не верит.
 
 А теперь вот захотелось
 Всем соединиться
 И как  это совершить,
 Чтоб не рассмешить всех.

З любов’ю звертаюсь до вас,
Мої дорогенькі сестрички,
У мене питання до вас:
- Чому ви такі непривітні?

Чому завжди траур у вас?
І лиця сумні без усмішки?
Невже стільки горя у вас,
І зовсім немає надії?

А я, взял две крайности,

Небесное и земное.
Ведь люди хоть и разные,
Но похожие между собою.

И находится много общего,
Грех нас всех объединяет.
Что еще раз доказывает,
Что люди грешны бывают.

Біблія нам каже, що всі грішні є.
І, що нам робити відповідь дає.
Є Закон Небесний – заповіді святі,
Є їх рівно десять, а дві головні.

Перша – люби Бога: серцем і душею,
Друга – люби ближніх, люби брата свого.
Але в цьому світі любові не має,
Брат брата не любить, брат брата вбиває.

І в цю суботу,  як завжди, всі зійшлись,
Позівали, подрімали, розійшлись.
Що й почули, те й забули:
А за то ми в церкві були.

Ми сюди тому й прийшли,
Щоби люди нам сказали.
Що ми віруючі стали!
А серця у нас лукаві,